Люсі Гутьєррес "Англійська для дорослих. English is not easy" / Luci Gutierrez - English is not easy

Основною іноземною мовою у школі та університеті в мене була німецька. Тож англійську опановувала самотужки. Це призвело до того, що читати я можу, видати на-гора щось нескладне — також, але досі постійно сумніваюся, бо спотикаюся об граматичні глибини глибин англійської. Тож коли прочитала фразочку Люсі Гутьєррес: "If I had known about conditionals, I wouldn't have tried to learn english", мимохіть зареготала вголос, бо точно знаю, про що йдеться)))

Сміятися, читаючи посібник із граматики англійської, — то видається нереальним, чи не так? Але я тільки це, здається, й робила, роздивляючись прикольні малюнки й читаючи смішні репліки, вкладені у вуста мальованих героїв. Люсі Гутьєррес — відома ілюстраторка, яка, колись приїхавши до Нью-Йорка, дуже мучилася з опануванням англійської. Мова їй давалася тяжко, тож дівчина почала замість зазубрювання граматичних правил малювати їх, таким чином полегшивши собі запам’ятовування. Та й не лише собі — у мене також, повірте, аж розвиднілося в голові, бо оті всі чотири види умовного способу й не лише нарешті розклалися по поличках. Тож без сумніву оголошую цю книгу найдієвішим посібником із усіх, які  вже зібрала за роки потуг вивчити інгліш!

П. С. Оте застереження на обкладинці "18+" намальоване там не даремно. У книзі багатенько досить "солоних" жартів, тож якщо ви дуже стримана в плані розмов про секс особа, гортати її не раджу (та й не вийде, бо видання запаяне в целофан). Але якщо ви полюбляєте хороший гумор, незалежно від рівня поясу, можете зірвати з книги її поліетиленову одяганку)))

Вид. Vivat, 2019

Люсі Гокінґ "Джордж і корабель часу" / Lucy Hawking - Geoge and the Ship of Time

Нарешті ми дочитали книжкову фантастичну епопею про космічні (й не лише) пригоди друзів Джорджа й Енні. Останню книгу серії Люсі Гокінґ писала сама... На жаль, батька вже не стало. І "на жаль" я тут кажу також як фанатка Джорджа — ця книга, зізнаюся, дещо розчарувала...

Сюжетний поворот, завернутий Люсі, виявився надто крутим, тож вона в нього, на мою думку, не вписалася. Змальовуючи Землю майбутнього (а саме туди, в майбутнє, повернувся Джордж із польоту, в який вирушив у попередній книзі), авторка настільки все заплутала, що я, прихильниця наукової фантастики, дещо ніяк не могла втямити. Дитяча антиутопія не вдалася, а шкода...

Щодо Джорджа й Енні, то їхня історія завершилася дуже сумно, як на мене. Певно, не дуже комфортно (м’яко кажучи) зустріти свою найліпшу подругу 70-річною. І, відповідно, друга, який тобі в онуки годиться, також... Утім, Джорджеві все-таки пощастило більше: Геро, племінниця Енні, якраз годиться йому в подружки. Проте я все одно сподіваюся, що продовження не буде — нехай друзі залишаться такими, якими ми з сином їх полюбили.

Ілюстрації Ґаррі Парсонза, переклад із англійської Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2019

Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і блакитний супутник" / Lucy Hawking, Stephen Hawking - George and the Blue Moon

Зустріч із давніми хорошими друзями — це завжди радість. А читання вже п’ятої книги із серії про пригоди школяра Джорджа у космосі, написаної донькою й батьком Гокінґами, дає привід претендувати на звання запеклих друзів.

Що ж стосується героїв книг — друзів Джорджа та Енні, то в цій історії вони вирішили записатися у школу майбутніх астронавтів, які колись зможуть полетіти на Марс. Спочатку все було начебто зрозуміло й досить просто, однак... 

У кожній історії про Джорджа трапляється якесь "однак". Цього разу воно втілилося в уже знайомого й дітлахам, і читачам злочинця, котрий придумав дещо дуже складне й дуже підступне. Не дивно, що в це "дещо" вляпалися наші давні друзі, до речі, разом із новими товаришами, одного з яких звати так само, як і мого сина, з котрим ми читаємо ці історії (уявіть, як йому було прикольно))) І хотіла б я сказати, що вони всіх перемогли й усе виправили та повернулися додому цілі й неушкоджені, але ні, не можу. Бо історія закрутилася настільки круто, що ми мусили негайно розпочати читання наступної, шостої частини, аби дізнатися, що ж сталося із Джорджем. Дочитаємо — і я обов’язково розповім)))

П. С. Часто мене запитують, для якого віку ці книги Гокінґів. Так от: ми з сином почали їх читати, коли йому було близько шести років. Звісно, ті частини, де йшлося про науку (а вони дуже цікаві), доводилося роз’яснювати майже на пальцях (зізнаюся — дещо й мені довелося так само пояснювати)))), але сама історія сприйнялася нормально. Наразі Ігореві вісім, і наука для нього така ж важлива, як і пригоди Джорджа. Й це дуже мене тішить))

Ілюстрацій Ґаррі Парсонза, пер. з англійської Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2019

Підсумки читацького 2020 року

Ну ось і знову доводиться підбивати підсумки прочитаного за рік. 2020-й промайнув якось аж надто швидко, тож я більше готова розповісти про те, чого не встигла прочитати, хоча збиралася, аніж про прочитане. Втім, доведеться говорити про друге, бо такі правила))) Але скаржитися ці правила не забороняють (бо ж я їх сама тут встановлюю), тому ще раз погляну на картинку від Design Studio «King Julian», яку вибрала для цього допису, й поплачу над тим, що мені дуже рідко цьогоріч вдавалося втекти в книгу повністю, як я люблю. Читати так, щоб забути про час, місце й реальність. Щоб прожити ще одне повноцінне життя, як це вдавалося колись... Проте все-таки інколи вдавалося (бо ж інакше як пояснити те, що я кілька разів проїздила потрібну станцію))), і це вже непогано. У наступному році планую обирати більше таких "книг для втечі", а поки коротко (наскільки зможу))) про читане цьогоріч.

Спочатку цифри. Отже, загалом — 83 книги. З них:

- 36 — дитячі й підліткові;

- 30 — видані 2020 року;

- 22 — нонфікшн;

- 14 — написані українськими авторами;

- 2 — білоруською мовою;

- 1 — поетична збірка.

До невдач зараховую малу кількість українських книг і відсутність текстів англійською (причому другий рік поспіль, геть розслабилася). Беру на замітку й виправлятимуся. До досягнень однозначно належить читання разом із сином і навздогін за ним книг, за які просто так не взялася б, але які варті й згадок у блозі, й обговорень, і знайомства з ними загалом, а без дитини я цього точно не робила б. Також відкриття цього року — автобіографії (раніше цього жанру не любила) й український нонфікшн (наступного року, відчуваю, таких книг від українських авторів буде значно більше).

Тепер найскладніше й найцікавіше — списочки з вибраного (звісно, суб’єктивні)))

ТОП-10 художніх книг:

1. Альгерд Бахаревич "Собаки Європи".

2. Павло Дерев’янко "Тенета війни".

3. Софія Андрухович "Амадока".

4. Володимир Рафєєнко "Мондеґрін".

5. Жозе Сарамаґо "Рік смерті Рикардо Рейса".

6. Кен Лю "Паперовий звіринець".

7. Арт Шпіґельман "Маус".

8. Джордж Сондерс "Лінкольн у бардо".

9. Юркі Вайнонен "Німий бог".

10. Мілан Кундера "Безсмертя".

ТОП-5 нонфікшн:

1. Джошуа Д. Мезріч "Коли смерть дарує життя".

2. Ніна Брокманн, Еллен Сантеккен Дал "Книга для дівчат".

3. Арун К. Сінгх, Джон Генк "Твоє серце в моїх руках".

4. Святослав Беш "Три сторони щастя".

5. Ада Келгун "Чому ми не спимо".

ТОП-5 дитячих книг:

1. Ерін Гантер "Коти-вояки" (я прочитала поки що лише чотири книги серії, син дочитує восьму).

2. Суза Кольб "Вівсяна банда" (лінк на останню книгу з серії, але усі нас потішили).

3. Тімо Парвела, Бйорн Сортланд, Пасі Пітканен "Кеплер62" (прочитали всю серію).

4.  Всеволод Нестайко "Країна Сонячних зайчиків". 

5. Девід Вольямс "Бабця-бандитка".

АнтиТОП-5:

1. Іван Андрусяк "28 днів із життя Бурундука".

2. Люсі Гокінґ "Джордж і корабель часу".

3. Ельке Хайденрайх "Неро Корлеоне".

4. Жоель Діккер "Книга Балтиморів".

5. Срджан Срдич "Саторі".

І нова добірка з книг, дописи про які в блозі переглянуло найбільше читачів, —

ТОП-10 переглядів блоґу:

1. Володимир Рафєєнко "Мондеґрін".

2. Білоус Петро Васильович "Автобіографія. Бібілографія".

3. Джен Ґантер "Біблія вагіни".

4. Ніна Брокманн, Еллен Сантеккен Дал "Книга для дівчат".

5. Люсі Гутьєррес "Англійська для дорослих".

6. Кузько Кузякін "Біла трішки чорна-пречорна книжка". 

7. Всеволод Нестайко "Найновіші пригоди Колька Колючки й Косі Вуханя".

8. Гаська Шиян "За спиною". 

9. Всеволод Нестайко "Країна Сонячних зайчиків". 

10. Стів Пітерс "Парадокс Шимпанзе. Менеджмент розуму". 

Підсумки читацького 2018 року

Традиційні вже підсумки прочитаного в 2018 році. Починаю їх підбивати — й самій цікаво, що вийде)))

Отож загалом прочитано 112 книг.

Із них:

* 39 — вийшли друком у 2018 році (і навіть є одна, датована вже 2019 роком));

* 44 — написані українськими авторами;

* 36 — належать до сучасної української літератури;

* 41 — дитяча, прочитана вголос (у тому числі й цілі томи на понад 200 сторінок)));

* 15 — нонфікшн і довідкова література.

І також традиційна проблема з визначенням ТОП-10 найкращих книг 2018-го — надто багато хорошої літератури траплялося, тож список мусила різати по живому.

1. Арундаті Рой "Бог Дрібниць".

2. Ганья Янаґігара "Маленьке життя".

3. Катерина Калитко "Земля Загублених або Маленькі страшні казки".

4. Дорж Бату "Франческа. Повелителька траєкторій".

5. Сергій Жадан "Месопотамія".

6. Артем Чапай "The Ukraine".

7. Наталка Сняданко "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма".

8. Лоран Біне "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх".

9. Юрій Руденко "Психи двох морів".

10. Світлана Тараторіна "Лазарус".

ТОП-5 дитячих видань так само нелегко було визначити, бо книг, які захопили й сина, й мене, нам трапилося значно більше.

1. Галина Вдовиченко "Чорна-чорна курка".

2. Таня Малярчук "Mox nox".

3. Суза Кольб "Вівсяна банда. Вітер у гривці".

4. Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і великий вибух".
5. Нікола Кухарська "Як це працює?".

Антирейтинг цьогоріч складався теж тяжко, бо відверто поганих книг, котрі я навіть дочитати не спромоглася, не було. Однак традиція — є традиція, тому...

1. Юлія Чернінька "Лицар Смарагдієвого ордену".

2. Джорджина Говелл "Королева пустелі".

3. Остап Вишня "Самостійна дірка".

4. Дмитро Білий "Басавюк ХХ".

5. Йван Козленко "Танжер".

Чому так — читайте у відгуках (лінки активні).

Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і Великий вибух"/Lucy & Stephen Hawking - George and the Big Bang

Що можна сказати про чергову книгу із серії, про яку я вже аж двічі розповідала у своєму блозі? Хіба ще раз дуууууже потішитися, що Стівен Гокінґ (смерть якого, до речі, син сприйняв досить болюче) з донькою додумалися розтлумачити складні речі доступною мовою, та ще й вмонтувати їх у цікавий, мейже детективний сюжет із вже улюбленими героями.

На прикладі цього тому можна у режимі майже реального часу спостерігати за тим, наскільки швидко нині розвивається наука. Той самий Великий адронний колайдер, про запуск якого йдеться у книзі, нині вже геть неактуальний, навіть забутий. А минуло ж лише кілька років! Тож четверту частину треба швиденько читати, доки інформація у ній актуальна)))

А ще я нарешті спромоглася сама розібратися (наскільки це здатен зробити філолог)))) у теорії Великого вибуху (не плутати з однойменним серіалом, який, до речі, рекомендую подивитися). Принаймні поняття про те, коли і приблизно як це сталося, маю. Хоча деякі моменти таки неможливо осягнути розумом. Сподіваюся, не лише мені)))

Ілюстрації Ґаррі Парсонза, переклад з англійської Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2017

Підсумки читацького 2019 року

Мій читацький 2019 рік був значно біднішім, ніж минулий (на цілих 30 книг!). Однак не менш цікавим. Я свідомо відмовилася від різних челенджів і списків, читаючи те, що хочеться тут і зараз. Це, з одного боку, було плюсом, а з іншого — мінусом: коли хтось радить (чи й змушує))) прочитати ту чи іншу книгу, вона може виявитися як тією самою, найкрутішою, так і  навпаки — найгіршою (що й досить часто траплялося). Поміркувавши, я цьогоріч також вирішила утриматися від примусового читання — обиратиму найцікавіше.

Отож, у 2019 році загалом прочитано 83 книги. З них:

*35 — українські;

*45 — перекладні;

*21 — дитяча;

*21 — нонфікшн;

*31 — видана 2019 року;

*4 — ще невидані (з них 2 мають вийти цьогоріч, тому відгуки й опублікую, коли будуть обкладинки);

*1 — білоруською мовою.

На жаль, торік навіть не розгорнула жодної книги англійською (урочисто обіцяю виправитися!), не прочитала навіть половини з того, що назбиралося на поличці з придбаними й ще нечитаними виданнями, закинула свою інстаграм-сторінку (от міркую, чи варто її реанімувати? Що скажете?).

А тепер традиційні списки найкращого прочитаного (доросла й дитяча література) і найменш вдалих книг (нині антирейтинг складався саме за таким принципом, а не з "найгірших", як раніше).

ТОП-10 найкращих книг:

1. Арундаті Рой "Міністерство граничного щастя".

2. Сергій Сингаївський "Дорога на Асмару".

3. Жауме Кабре "Моє каяття".

4. Юрій Руденко "Світло й цеглина".

5. Вікторія Амеліна "Дім для Дома".

6. Лю Цисінь "Темний ліс".

7. Дорж Бату "Франческа. Володарка офіцерського жетона".

8. Ілля Гурнік "Ієрихонські трубачі". Оксана Забужко "Код Гурніка".

9. Петро Білоус, Оксана Савенко "Демонізація української міфології".

10. Таня Касьян "Про що мовчать".

ТОП-5 дитячих книг:

1. Матс Венблад "Ось як працює тіло людини всередині і зовні".

2. Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і незламний код".

3. Всеволод Нестайко "Чарівні окуляри".

4. Олександр Корешков "Захар Беркут: Легенда".

5. "Від тиранозавра до півня! Велика книга еволюції тварин".

Антирейтинг:

1. Дмитро Кудряшов, Євген Козлов "Адміністратор Instagram. Керівництво із заробітку".

2. Фредерік Пол "Брама".

3. Тетяна Трофименко "#окололітературне. Усе, що ви хотіли знати про українську літературу".

4. Олена Монова, Сергей Сергеевич, Олег Коваленко, Яків Кутовий "Чемоданные истории".

5. Василь Карп’юк "Ще літо, але вже все зрозуміло".

Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і незламний код" / Lucy & Stephen Hawking - George and the Unbreakable Code

Навіть не знаю, в кого було більше радості від нової зустірчі з Джорджем — у сина чи в мене. Й не лише від того що ми долучилися до чергових пригод хлопця та його подружки Енні, а й тому що з книг цієї серії (а це вже четверта частина!) дізнаєшся про стільки дивовижних наукових речей, пояснених доступною мовою, аж дух перехоплює!

 

"Джордж і незламний код" не стала винятком. Тут також багато чого розповідається про космос, однак більше уваги приділено комп’ютерам. Коли з’явилася перша обчислювальна машина, хто її винайшов, за якими принципами вона працює, що таке код і які його види використовуються нині, що таке квантовий комп’ютер і чи існує він узагалі, що станеться, коли хтось зможе зламати всі комп’ютери у світі, як на Землі зародилося життя й що таке еволюція — купа цікавезних запитань, чи не так? І на всі читач знаходить відповіді. А ще переживає карколомні пригоди двох друзів, котрі вкотре... рятують світ. Ні ну а що: сучсним дітлахам усе може бути до снаги. Особисто я у своєму синові не сумніваюся))) Як і в тому, що наступні книги з цієї серії (а їх наразі ще дві вийшли українською мовою) також прочитаємо.

Ілюстрації Ґаррі Парсонза, переклад з англійської Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2018

Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ "Джордж і скарби космосу"/Lucy & Stephen Hawking - George's Cosmic Treasure Hunt

"Хочу стати астронавтом, коли виросту!" — заявив син. "О, а я мрію, аби хоч один з онуків став лікарем, — у бабусі свої плани. — У нас в родині ніколи не було лікарів". — "Ага, а астронавтів у нас в родині — валом", — додає чоловік і створює черговий сімейний анекдот)))

Здавалося б, хто з нас у дитинстві не мріяв бути кінозіркою чи тим же космонавтом? Але я, наприклад, хоч і снила малою космічними мандрівками, назвати температуру на поверхні всіх планет Сонячної системи не могла, із супутників знала лише Фобос та Деймос (і Місяць, звісно), щиро вірила, що кільце астероїдів утворилося внаслідок вибуху Фаети (бо Казанцева прочитала), і... все, здається. А от у сина знання в цій галузі набагато глибші. Та й у мене вони постійно поповнюються, зокрема завдяки спільно прочитаним книгам про Джорджа та його знайомство з Усесвітом.

Друга книга серії лише підтвердила ріщення зібрати їх усі і читати та перечитувати, адже те, що нині пролітає повз увагу сина (цифри, наукоємні пояснення, нуднуваті переліки), через кілька років сприйметься на ура. Нині ж його захоплює сам сюжет та пригоди, у які потрапляє Джордж. І, звісно, можливість мандрувати Всесвітом разом із книжковими героями. У цій книзі Джордж та Енні розгадують загадки від інопланенян (нсправді не від них, але не спойлеритиму))), дізнаються про те, що зумовлює зародження життя на планетах, а також розкривають секрети дружби та взаємопорозуміння. Це важливо, бо, отримуючи специфічну інформацію, читачі мимохіть замислюються і про наш внутрішній всесвіт, який є не менш таємничим, ніж зовнішній...

Ми вже намилилися у книгарню Старого Лева, що на Прорізній, по третю книгу серії, тож далі точно буде)))

Ілюстрації Ґаррі Парсонза, переклад з англійської Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2016

Люсі Гокінг, Стівен Гокінг "Джордж і таємний ключ до Всесвіту"/Lucy & Stephen Hawking - George's Secret Key to the Universe

Консультант магазину, де я вибирала книги, поцікавившись віком моєї дитини, принесла цілу підбірку чудових видань, які нам підійшли б, на її думку. Я ж почала гортати "Джорджа і...", на що жінка завважила, що ця серія — для старших, ніж мій син, дітей, і дуже здивувалася, коли до каси я підійшла не з книгою про мишок чи вовчиків, а все-таки з цим товстеньким томом "для старших". Зараз він — у переліку улюблених книг сина, а про космос та його дива він може говорити годинами. Зізнаюся, що й свої знання про Всесвіт я значно поповнила, хоча свого часу вважала себе маніячкою всього, що пов’язане з космічною темою)))

Сюжет книги — фантастичний. Одному не-божевільному вченому вдалося створити комп’ютер, за допомогою якого можна мандрувати космосом. Справжнім відкритим незвіданим космосом, просто ступивши у нього крізь відчинені двері-портал. Цей вчений виявився сусідом Джорджа, вони позанйомилися, і, як-то кажуть, понеслося. Героя і читачів чекають не тільки космічні пригоди, а й купа цікавої наукової інформації про Сонячну систему, планети, комети, зірки, їх народження та смерть, а ще про найзахопливіші для сина чорні діри. Інформація подана настільки доступно, що навіть дошколярик сприймає її легко. А оті всі відстані у мільярди кілометрів та сотні тисяч світлових років навіть мені уявити складно, тож великі цифри нас не лякають)))

Окрім характерних чорно-білих ілюстрацій (довелося паралельно розповісти дитині про те, що таке графіка))), у книзі багато кольорових фотознімків реального космосу чудової якості — ще один великий плюс видання

От зараз для різноманітності прочитаємо пару казок, і піду купувати продовження пригод Джорджа, Енні та Еріка, аби ви й жінка з книгаргні не сумнівалися)))

Ілюстрації Гаррі Парсонза, переклад із англ. Ганни Лелів, вид. "Видавництво Старого Лева", 2017