Враховуючи синове захоплення динозаврами (мабуть, усі хлопчики через подібне проходять))), оминути цю чудову книгу ми ніяк не могли. Тим паче, що заголовок обіцяв не просто розповідь про вимерлих тварин, а й інформацію про еволюцію. Й вона ой як здивувала — не лише дитину, а й нас, дорослих!
Виявляється, шаблезубі тигри анітрохи не родичі сучасних великих котів (і маленьких також), зате близькими родичами є доісторичні предки вовка і... вівці! Схожими на вовків чи то псів були й предки сучасних дельфінів та китів, а пращурка сороконіжки була два з половиною метра завдовжки (я вмерла б на місці, побачивши таку тварюку)))) Те, що ми вважаємо кінським коліном, насправді — зап’ясток, хобот слона складається з сорока тисяч (!) м’язів, ну а про те, що птахи — найближчі родичі динозаврів, ви й самі вже здогадалися із заголовка книги.
Кого називають "живими скам’янілостями", якого розміру були предки вомбатів та лінивців, чи дуже змінилися акули, що таке конвергентна еволюція — не скажу, бо вам буде нецікаво читати. Але в будь-якому разі точно зацікавлять чудові ілюстрації, які дають змогу порівняти розміри всіх отих викопних чудовиськ із людськими. Це справді вражає!
Текст Крістіни М. Банфі, Крістіни Перабоні та Ріти Мабель Ск’яво, ілюстрації Романа Ґарсія Мори, переклад з англійської Я. Головченко, вид "Vivat", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар