Є теми, говорити на які "невдобно". Кому й чому — варіантів може бути багато, але результат зазвичай один: низька поінформованість, а відтак високий ступінь помилкових дій, часом дуже шкідливих для здоров’я (як фізичного, так і психічного).
Одна з найбільш табуйованих тем на сьогодні — жіноча тілесність. Це ж просто страшно уявити: людство вирвалося в космос, планує колонізувати Марс, а
згадка про менструацію чи потребу жінки в сексі багатьох його представників вганяє в ступор: як? та ви що? нащо про таке говорити і тим паче писати? І стосується це, як не дивно, навіть такого "просунутого" суспільства, як американське. Тож і вирішила Джен Ґантер написати книгу про жіночий орган із голосною назвою, аби привернути увагу до багатьох проблем, а головне — розвінчати напрочуд живучі міфи, які наука вже давно спростувала, однак кому вона треба, та наука, чи не так? Сказав же колись один лікар, що в жінок існує чарівна точка G, і тільки за її допомогою можна довести їх до оргазму — от і досі чоловіки намагаються її намацати, а жінки, наслухавшись нісенітниць, платять гроші за хірургічне наповнення цієї неіснуючої точки колагеном (такий собі відповідник збільшення члена).
Ніхто не говорить назагал і про те, що відбувається з організмом трансгендерних жінок і чоловіків. Я вже "бачу" коментарі на кшталт: чого це має турбувати мене, порядну жінку, хай вони самі про таке й читають))) Однак нюанси регулювання роботи нашого організму посередництвом статевих гормонів ніколи й ні для кого не будуть зайвими! Надлишок тестостерону може бути таким же характерним для "порядної" жінки, як і нестача естрогену для неї ж у період менопаузи. До речі, про цей процес, як і про менархе, теж бажано дізнатися набагато раніше його початку, аби бути готовою. Не зайвою буде й інформація про інфекції, котрі можуть з’явитися самі по собі або ж передатися статевим шляхом, аби розуміти, коли варто мчати до лікаря негайно, а коли різкуватий запах піхви — це норма, адже вона й не має пахнути конваліями, що б не говорили нам глянцеві журнали чи чоловіки.
До речі, про чоловіків. Джен Ґантер не раз згадує про "інвестиції патріархального суспільства"
в культуру замовчування жіночої тілесності або ж "забруднення" всього, що виходить за межі дітонародження, у тому числі сексуального задоволення. Навколо цієї теми також створено багато міфів, які старанно підтримуються, бо це вигідно насамперед тим же чоловікам. Прикро, що більшість жінок не готові змінити хоча б щось, аби позбавитися ярликів, а часом і навпаки: свідомо чи ні їх тиражують. Це стосується й геть банальних речей, як-от використання спеціальних засобів для очищення інтимних зон: мовляв, запаху треба позбавлятися, а рівень pH потрібно берегти, бо аяяяй! А насправді це все — ніщо інше,
як маркетинговий хід, розрахований на споживачок, не озброєних елементарними знаннями про особливості жіночого організму. Хоча про яке озброєння йдеться, якщо й досі жінки спринцюються оцтом після статевого акту, аби "повбивати" сперматозоїди, забороняють дівчатам користуватися тампонами, бо це може позбавити їх цноти, старанно імітують оргазм, замість того щоб пояснити партнерові, як ліпше зробити так, аби все було по-справжньому,
цькують тих, хто посмів бути не такою "порядною", як вони, ліпше повірять інтернет-вигадці такої ж, як самі, ніж обґрунтованій інформації досвідченої лікарки, бо як вона посміла назвати книгу про вагіну "біблією"?
Однак вибір є в кожної з нас, тож зробімо його, дбаючи про себе, а не про старі, вкриті мохом і оброслі запліснявілими міфами традиції.
Переклад із англійської Ангеліни Колодніцької, вид. BookChef, 2020
