Що вам спадає на думку, коли читаєте слово "монографія"? Щось наукове, заплутане й нудне, чи не так? Розумію, бо ж здебільшого воно так і є, нічого сказати))) Однак до монографії, написаної Петром Білоусом у співавторстві з Оксаною Савенко цей стереотип стосунку не має.
Відродження праукраїнських язичницьких вірувань нині стало майже мейнстрімом. РУНВіра — одна із найвідоміших конфесій (чи як їх називати?) такого напрямку. А ще ж є "Рідна Віра", заснована, до речі, аж 1934 року, "Ладовіра", "Ягновіри", "Орантійці" й навіть київська громада українських язичників під назвою "Православ'я". Однак навіть поверхове знайомство з їхніми догматами (а вони, як у будь-якій релігії, є) у мене особисто викликає класичне "Не вірю!". Не вірю, що саме таким чином і саме в це вірили мої предки-древляни, чию язичницьку сутність я, попри тисячоліття панування (хоча це спірне питання) християнства, усе ще відчуваю.
Прочитана мною монографія написана таким самим, як і я, вродженим, а не наверненим язичником — це я знаю напевне, бо Петро Білоус був моїм викладачем, науковим керівником і просто вчителем багато років. Тому він, спираючись на наукові роботи визнаних дослідників язичництва, пантеїзму та того, що християнство називає демонологією, а також на писемні пам'ятки Київської Русі, народні звичаї й обряди, "реабілітує" тих, хто в моєму древлянському світі реабілітації не потребує. Я про домовиків, польовиків, лісовиків, мавок, русалок, інших духів, які так і не піддалися знищенню, попри всі старання християнських клерикалів. Згадайте хоча б невмирущого Коляду, магічного Купайла, поклоніння зіллю на Зелені свята чи ж досі живих відьом, знахарів і відунів... Не знаєте таких? Можливо. Але це не означає, що їх не існує)))
Автори не просто перелічують всіх цих духів і наближених до них людей. Вони пояснюють, як відбувався процес демонізації тих, кого наші предки шанували як світлі сили, котрі допомагають людям. Розповідають, для чого це було потрібне тодішній владі й церкві. Відривають деякі таємниці (не)чистих духів, які я десь на підсвідомості знала завжди. Власне, навіть трошки підіймають завісу цієї самої підсвідомості, тобто колективного несвідомого, знищити яке за тисячу років не вдалося.
Цю книгу наполегливо раджу не лише дотичним до наукових історично-міфологічно-філологічних досліджень, а й усім, хто цікавиться нашою минувшиною та (хоч і дивно це прозвучить) фентезі. Так-так, високоякісним вітчизняним фентезі, що ґрунтується на близькій нам міфології. Це стосується й читачів, і, звісно, авторів.
Немає коментарів:
Дописати коментар