"Психологічний", "детектив", "пасажир"... Ці слова викликали в мене якусь асоціацію з чимось цікавезним, та таку, що змусили одразу ж взятися за читання нової книги, щойно вона потрапила мені до рук. Уже в процесі я зрозуміла, що мимохіть згадала враження від майже однойменного роману Жана-Крістофа Ґранже, й злякалася: а раптом поірвняння цих двох майстрів гостросюжетної прози зіпсує задоволення? Ні, не зіпсувало...
Отже, Себастіан Фітцек запрошує читача на величезний і розкішний круїзний лайнер — одну з моїх блакитних мрій. Письменник, до речі, зробив усе, аби відлякати таких, як я, мрійників від непевного кроку на трап, бо ж на його кораблі коїться щось страшне — й воно описується в перших абзацах книги. Я всі кілька сотень сторінок чекала, хто саме й що саме робив у тому таємному, обладнаному під операційну, трюмі. Й дочекалася — однак це було дуже неочікуваним сюрпризом, який я оцінила)))
Основний сюжет крутиться навколо теми самогубств. Чи знали ви, що круїзні ланери — одне з найпоширеніших місць для скоєння самовбивства? Бо коли ти вистрибнув за борт — вже ніщо тобі не допоможе врятуватися чи то пак не завадить померти, хіба що диво. Однак насправді із цими самовбивствами все виявилося набагато складніше. І про це я мовчатиму як риба, бо ж терпіти не можу спойлерів))) Тому просто читайте.
P. S. А мріяти про навколосвітню подорож на величезному кораблі все одно не перестану — а раптом здійсниться?)))
Переклад із німецької Альони Куйбіди, вид. "Віват", 2019
Немає коментарів:
Дописати коментар