Ганья Янаґігара "Маленьке життя"/Hanya Yanagihara - A Little Life

Це перша книга, сторінки якої я в певні моменти перегортала із заплющеними очима, як ото буває затуляєш долонями очі, аби не бачити особливо тяжких для тебе сцен у кіно. Бо для мене жорстокість, із якою люди, дорослі люди поводилися з дитиною, була нестерпною. Ганью Янаґігару навіть умовляли прибрати особливо гострі сцени з тексту перед публікацією роману, але вона категорично відмовилася. Бо це — лише одне маленьке життя, у якому є місце і любові, і ненависті, і добру, і злу. І його доводиться жити...

Головні герої роману — четверо друзів, які зустрілися під час навчання в коледжі (ага, я теж відразу сюжет "Таємної історії" Донни Тартт згадала). Ця дружба триває кілька десятиліть. І ці кілька десятиліть ми можемо проживати разом із героями книги на понад 800 сторінках тексту, який затягує в себе повністю. Хлопці настільки різні за соціальним статусом, матеріальним забезпеченням, талантами, роботою, навіть кольором шкіри, що годі втямити, чому вони разом. Але дружба — це таке ж алогічне явище, як і любов та кохання. До речі, останнім у романі теж приділено дуже багато уваги, бо яке ж життя без людей, які тебе люблять і яких ти любиш? Щоправда, для Джуда — героя, якому приділено найбільше уваги і якого можна назвати головним, — любов радше величезний дарунок, аніж частина стандартного життєвого набору, котрий дається усім при народженні. Зламаний вщент (і в прямому сенсі також) у дитинстві, він вважав, що не вартий ані любові, ані кохання. І так цьому опирався, що життя його перетворилося на пекло. Життя, на позір щасливе, вдале, успішне, забезпечене. Життя, у якому він мав вірних друзів, люблячих батьків, справжнє кохання, визнання та гроші, життя, яке він заслужив. 

Мені все боліло у цій книзі: кожен поріз і рана Джуда, кожна сварка між друзями, кожне розчарування кожного героя у чому б там не було. Я це "Маленьке життя" проживала, я раділа і сумувала, лютувала і надихалася, плакала і тішилася. Я думала про те, як важливо дбати про дітей, бо від того, як вони проживуть (sic!) дитинство, залежить усе їхнє подальше життя. І я вдячна, дуже вдячна Ганьї Янаґігарі за цей роман, який раджу читати, попри все. Тільки спочатку все-таки наберіться мужності, бо буде боляче...

P. S. Цитат із книги взяла багато. Почитати їх можна на каналі "Сонячної скарбниці" в телеграм: https://t.me/saulelobis

Переклад Анжели Асман, вид. "КМ-БУКС", 2017