Якщо врахувати, ще це вже п’ята книга із серії Мері Нортон про маленьких чоловічків, які називають себе роздобудьками, прочитана нами з сином, то нічого нового про неї розповісти нібито й немає. Хіба що про те, як зароджується і на чому базується дружба між підлітками. І про те, як важливо дотримуватися даної комусь обіцянки. І про дружбу між дітлахами різного віку, бо це — не міф і в житті...
А ще у книзі такі живі-живі реалії британської глибинки. Ну просто наче якийсь серіал дивишся))) Й образи отих усіх міс та місіс, містерів, поліцейського та інших дуже вдало, хоч і кількома штрихами, виписані. І старою садибою із купою цікавих закапелків, у якій оселилися наші вже майже рідні роздобудьки Под, Хомілі та Аріетті, так цікаво побродити. І церкву, де живуть їхні родичі, теж цікаво відвідати. Й ілюстрації пороздивлятися. Та й загалом зустрітися з давніми друзями — то завжди приємно)))
Ілюстрації Валерія Харченка, переклад з англ. Тетяни Вакуленко, вид. "Школа", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар