Подивіться на оригінальну обкладинку першого видання роману Деніела Кіза, яке побачило світ у 1982 році, і зможете поглянути на багатьох особистостей Біллі Міллігана його — героя й автора ілюстрації — очима. Бо він і всі інші його Я (яких було аж 24!) існували насправді. Хоча як це — бути одразу багатьма в тілі одного — уявити складно, ба майже неможливо.
Біллі Мілліган довірив Деніелу Кізу написати свою історію після того, як прочитав його "Квіти для Елджерона" й переконався, що письменник може, а головне — хоче зазирнути в голову нестандартної людини і постаратися передати її сприйняття світу. Й варто відзначити: Кізу це вдалося. Бо я зуміла зрозуміти Біллі з усіма його "ненормальностями". І навпаки: не змогла зрозуміти багатьох нормальних людей, які зорганізували цілеспрямоване переслідування Міллігана. І не лише тому, що він вчинив певні злочини, а радше тому, що він був іншим, інакшим, не стандартним, не "нормальним", а таких суспільство зазвичай відторгає.
Зізнаюся: час від часу була змушена нагадувати собі про те, що це — не фантастика, а біографія, настільки нереально сприймається історія, викладена у книзі. Читач має змогу подивитися і на ситуацію, і на головного героя з кількох кутів зору, аби скласти власну думку про нього. Деніел Кіз не робить висновків для читача і замість нього, даючи можливість кожному самому оцінити ситуацію і людину, про яку розповідає. Бо ж Біллі Мілліган — не єдиний такий, є й інші. І дехто подібний "інший" може бути зовсім поруч. Але як ставитимемося ми до нього? Як до героя роману чи злочинця й дивака? Бо то — книга, а то — життя...
Переклад Олени Стусенко, вид. "Клуб сімейного дозвілля", 2016
Немає коментарів:
Дописати коментар