Містична історія — нібито так можна розшифрувати слово "місторія", винесене в заголовок. Хоча мені подобається його оригінальне трактування, яке прочитується, коли заголовок написаний не суцільним капсом: "МІСТОрія однієї дружби". Бо одним із головних героїв книги є Місто, в якому легко впізнається Київ.
Саме з ним — дивною невидимою сутністю — подружилася дівчинка Таня Хорошун, і тому її літо не минуло за нудним тинянням двором. Місто переносило її в цікаві місця, розповідало різні історії, цебто і Таня, і читачі отримали своєрідну екскурсію Києвом. Згадуються тут і репресії початку ХХ століття, і жертви Бабиного Яру, і сучасна забудова, яка часто знищує історичне обличчя міста. Тобто до цієї частини оповіді у мене претензій немає.
Зате є претензії до родини Хорошунів, які навіть не помітили, що їхня дитина десь днями пропадає. І не тому, що це все були містичні блукання, а тому, що всі вони: мама, тато, дідусь та бабуся, і навіть старша сестра — живуть своїм життям. У них робота, навчання, купа інших справ, важливіших за дитячі канікули. Не вийшло відправити дитину в табір — от і тиняйся двором сама. Ні, не все так погано: наприкінці книги мама вирішила винагородити доньку і взяти її на екскурсію до редакції журналу, де вона працює. Але, аби ви не сумнівалися, нічого доброго з цієї затії не вийшло, бо ж і їй, і таткові, і бабусі провести час із дитиною завадила робота... Лишень дід зрозумів дівчинку, бо, як виявилося, і сам дитиною мандрував містом із Містом у якості друга. Але це лише такий собі промінчик світла, який блимнув і згас. Ну, ви зрозуміли: мені Таню просто стало шкода (сказала мама Ірина і відправила сина на дачу з дідом і бабусею, бо ж у неї — робота)))))
Ілюстрації Марисі Рудської, вид. "Видавництво Старого Лева", 2016
Немає коментарів:
Дописати коментар