Нарешті це сталося! Я так довго йшла до настільки ясного розуміння хто кому який родич, хто що (чи кого) їв і скільки мільйонів років тому бігав нашою землею, я так плуталася в поняттях і свідченнях, і в хвостах із зубами, рогами та коміром, і в розмірах, звичках і традиціях, що тепер почуваюся майже на сьомому небі від усвідомлення, що можу говорити про динозаврів майже на професійному рівні. Сумніваєтеся?
От ви знали, наприклад, що тиранозавр рекс був вкритий пір’ям? Ні-ні, ми з сином передивилися всі "Парки Юрського періоду" з обома "Світами Юрського періоду" включно і бачили тих хижаків. Але найсвіжіші дослідження палеонтологів свідчать про те, що пір’я на спинах тирексів таки росло. Й велоцираптори, до речі, теж були геть не лисі...
А взагалі-то палеонтологи — ще ті приколісти. Як ви гадаєте, за яким принципом викопні рештки динозаврів отримували свої назви? А ні за яким! Тобто хто як хотів, так і називав їх. Наприклад, Лоуренс Ламба довго не думав і назвав знайденого ним звіра ламбеозавром. Логічно, хіба ні? А лієлліназавра була названа на честь доньки її відкривача. А вгадайте, де знайшли рештки шаньдунозавра та іньлуна? Звісно, в Китаї. А як вам ім’я дейноніх, що в перекладі означає Жахливий Кіготь (ага, майже індіанські традиції). А на честь кого названо завпопосейдона? Ну, це просто. А от зі стигімолохом — складніше, адже він удостоївся честі носити імена відразу двох міфічних лякалок: Стікса та Молоха.
Ті ж палеонтологи досі вгадують (чи й вигадують?))) подробиці життя цих древніх істот. Наприклад, майже сто років вважали, що одна з них плавала, а потім передумали й стверджують, що бігала — тільки болотами. То кажуть: це була бусічка, котра паслася на травичці, а потім знайшли новий шмат черепа, а там зубки гострі, хижацькі. З дечим досі не можуть визначитися. Наприклад, навіщо представникам родини пахіцефалозаврові (ага, я тепер навіть такі слова знаю!))) були оті нарости на черепах: чи то для гучності ревіння, чи для регулювання температури тіла.
Але ж я про книгу мала розповісти, а не про дивну професіїю палеонтолога)))) Так от: саме ця чудова, багато ілюстрована і не нудна енциклопедія допомогла мені нарешті вигребти з океану отих усіх переплутаних відомостей. Зручні покажчики та схеми допомагають швидко зорієнтуватися, хто коли жив і кому доводився родичем. Інформація подана коротко, але вичерпно, ніякої "водички" і жодного "завумства", бо ж для дітей писалося (і для таких як я дорослих))) Роздивлятися малюнки можна до безкінечності, чим часто й займається син. А всі інші типу енциклопедії динозаврів, які заводилися на наших поличках, можна відкласти, бо тепер вони дещо зайві)))
Переклад з англійської Я. О. Головченко, вид. Vivat, 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар