Книгу дочитувала вчора вночі, оскільки терпіти до ранку, аби дізнатися, чим закінчиться історія, було несила. Втім, вона ще не закінчилася, бо це — лише перша частина трилогії, яку, сподіваюся, також видадуть, адже хорошої підліткової літератури багато не буває.
"Фактор кохання" — ще один зразок польської літератури, який побачив світ у серії "Сучасна європейська підліткова книга" (першим, прочитаним мною, був "Samotni.com" Барбари Космовської). Головні герої — звісно, підлітки, дві подруги старшокласниці. І, звісно, найголовніша проблема, яка їх турбує, це — стосунки з хлопцями та кохання. Скажете: фі, як банально! Та ні, ви помиляєтеся. Бо насправді це ой як складно: покохати реального хлопця, а не героя книг чи сховану за монітором особу. Бо це — відповідальність і перед ним, і, насамперед, перед собою. Це — потреба примножити себе, а не розчинитися в комусь. І добре, коли поруч є хтось, хто підтримає, підштовхе або ж навпаки — втримає.
Однак не коханням єдиним... Ще однією важливою темою роману є стосунки з батьками та між батьками. Бо мама Патриції, яку татко-бізнесмен повсякчас намагався втримати в рамках трьох "К", ілюструє життя багатьох із нас, дорослих жінок. Однак вона спромоглася залишитися собою, не розчинитсия в чоловікові, зберегти й улюблену роботу, й родину.
Ще одне актуальне для сьогоднішньої України питання: медицина. Поляки з гемофілією такі ж незахищені, як і українці з рідкісними хворобами на кшталт цієї. Не всім вистачає дорогих препаратів, або ж їх застосовують невчасно, або ж бюрократична машина надто повільно обертається, або ж політика стає важливішою за дитячі життя... Загалом, є над чим замислитися.
А ще є чому потішитися: подібної літератури на книжкових полицях стає дедалі більше, тож наші підлітки можуть зазирнути за лаштунки життя своїх однолітків за кордоном, чомусь навчитися, на щось звернути увагу, а від чогось відмовитися. І це чудово.
Переклад із польської Наталії Зотової, вид. "ВД "Школа", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар