Багато статей Людмили Петрановської свого часу траплялося мені в мережі.
І всі думки були настільки "мої" (навіть ті, що стосувалися російсько-української війни), що не взятися за читання її книги я
не могла. Й тепер можу з усією відповідальністю закликати: "Люди!
Прочитайте цю книгу! Вона — про важливе, про любов!"
Є багато літератури, покликаної допомогти батькам... отут я спіткнулася, бо складно сформулювати одним словом, у чому саме батькам потрібна допомога. У вихованні дитини? У тому, як допомогти їй стати успішною? У тому, як стати хорошими батьками? В усьому цьому загалом і ще в чомусь? Насправді, ніхто не знає точно, чим саме і як тобі можуть допомогти, однак із власного досвіду скажу, що час від часу ти просто потребуєш якщо не допомоги, то хоча б підтримки, доброго слова й підтвердження того, що ти — хороша мама.
Саме це я й отримала, прочитавши "Таємну опору". Бо зрозуміла: попри всі суперечки (а їх ой як багато точиться скрізь: від найближчого оточення до інтернету!) з приводу того, як і коли годувати дитину, де її класти спати, носити на руках чи "хай звикає самостійно засинати", давати виплакатися чи втішати, хвалити за кривенькі прописи чи ганити за них же, інтуїтивно робила все правильно, оскільки виходила з головного — любові.
Людмила Петрановська, втім, не просто декларує оту любов, вона як професійний психолог із величезним довідом практичної роботи все розкладає по поличках і пояснює настільки доступною мовою та живими прикладами, що не засвоїти прочитаного не можна. Й хоча ми успішно пережили кризи одного й трьох років, нині проживаємо черговий етап сепарації дитини, і тепер все, що відбувається з сином, я розумію не лише інтуїтивно, а й науково обґрунтовано. Й від цього, повірте, стає легше)))
Переклад Олени Рибки, вид. Vivat, 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар