Не знаю навіть, чого саме я очікувала, відкриваючи фантастичний роман
від ученого-математика-фізика, котрий займається теорією струн, але
отримала набагато більше, ніж сподівалася, могла сподіватися й могла
уявити в якихось далеких сподіваннях. Книга - настільки яскравий зразок
найсучаснішої наукової фантастики, що всім її шанувальникам ризикну
категорично порекомендувтаи прочитати "Квантового злодія".
Я ніби повернулася в дитинство, в той час, коли, читаючи про подорожі в космосі й іще не маючи поняття про фізичні закони Всесвіту, властивості вакууму, прискорення, тяжіння, стиснення тощо, все це уявляла єдиним доступним для десятирічної дитини чином: вмикаючи силу уяви. Райаніємі оперує настільки новими поняттями, що зрозуміти все, не маючи наукового ступеня чи чогось там іще, просто неможливо. Зате можна увімкнути на повну потужність фантазію й створювати по-своєму вже створений автором унікальний світ із унікальними властивостями й законами, унікальними створіннями й суспільствами, унікальним світом.
Якщо за жанром роман - класична наукова фантастика, то за сюжетом - класичний детектив. Читач то слідкує за злодієм, то - за детективом, за обох уболіває, але про суть злочину дізнається у фіналі. Втім, як і самі герої, враховуючи й злодія.
Фізик-автор погрався і з лірикою: йому вдалося органічно вплести в полотно своєї оповіді елементи травестії, причому, вона не виглядає зайвою у фантастичному світі...
Коротше кажучи, ви зрозуміли: я під враженням від прочитаного й пішла шукати продовження "Квантового злодія", яке - раптово! - називається "Фрактальний принц".
Я ніби повернулася в дитинство, в той час, коли, читаючи про подорожі в космосі й іще не маючи поняття про фізичні закони Всесвіту, властивості вакууму, прискорення, тяжіння, стиснення тощо, все це уявляла єдиним доступним для десятирічної дитини чином: вмикаючи силу уяви. Райаніємі оперує настільки новими поняттями, що зрозуміти все, не маючи наукового ступеня чи чогось там іще, просто неможливо. Зате можна увімкнути на повну потужність фантазію й створювати по-своєму вже створений автором унікальний світ із унікальними властивостями й законами, унікальними створіннями й суспільствами, унікальним світом.
Якщо за жанром роман - класична наукова фантастика, то за сюжетом - класичний детектив. Читач то слідкує за злодієм, то - за детективом, за обох уболіває, але про суть злочину дізнається у фіналі. Втім, як і самі герої, враховуючи й злодія.
Фізик-автор погрався і з лірикою: йому вдалося органічно вплести в полотно своєї оповіді елементи травестії, причому, вона не виглядає зайвою у фантастичному світі...
Коротше кажучи, ви зрозуміли: я під враженням від прочитаного й пішла шукати продовження "Квантового злодія", яке - раптово! - називається "Фрактальний принц".
Немає коментарів:
Дописати коментар