От вже з чверть години сиджу і міркую, з чого ж почати писати про цю книгу. Справа в тому, що цей неймовірний роман збурив цілу купу думок, емоцій, ремінісценцій, паралелей із прочитаними раніше книгами, й майже тиждень минув, відколи я перегорнула останню його сторінку, а підняті Лораном Біне хвилі все ніяк не вщухнуть. Що ж, тоді доведеться писати під час внутрішньої бурі.
Почну, напевно, з оповідача, він же — автор, він же — один із головних героїв роману (точніше, одного з шарів роману). У тій чи іншій мірі присутність автора можна відчувати чи не в кожній читаній книзі, однак тут він (автор) навіть не намагається сховатися за лаштунками роману. Лоран Біне розповідає все (чи майже все): звідки у нього, француза, цікавість до подій, котрі відбулися у Празі; як йому допомагає в роботі його дівчина і що з цього приводу думає наступна подруга; які сумніви мучать його під час написання сценок чи діалогів і як він намагається із ними впоратися тощо. Часом, дочитавши розділ, на початку наступного дізнаєшся, що насправді все було (чи могло бути) зовсім не так, й автор переписує сцену. Часом разом із ним занурюєшся у купу книг-фільмів-документальних свідчень, аби знайти якусь скіпочку, котра доповнить картину. А іноді й опускаєш руки, бо це ж робить автор, котрий починає сумінватися у своїй спроможності повернутися в часі й оживити історію. Однак, попри все, це йому вдається.
Отже, окупована нацистами Прага, Райнгард Гайдріх — протектор Богемії і Моравії, Празький Кат, один з очільників СС, винахідливий вбивця євреїв, та двоє молодиків — словак Йозеф Ґабчик і чех Ян Кубіш, які мають провести операцію "Антропоїд" і вбити Біляву Бестію. Прискіпливий автор проводить ціле дослідження, яке дає змогу читачеві хоча б спробувати уявити те, як із хирлявого, затюканого однолітками хлопчика виростає один із найжорстокіших нацистських убивць. Те, яким був початок Другої світової війни і як діяли тодішні очільники країн, що були вагомими гравцями на дошці європейської шахової партії. Те, як борсалися у намаганнях вижити так звані малі нації, котрі сподівалися на незалежність. Як виживали, чи точніше — гинули сотні тисяч євреїв і не лише їх, бо кілька людей вирішили, що вони не мають права жити, адже не біляві/не арійці/не стануть корисними Рейху... Порпаючись в історії, Лоран Біне переносить нас то до Києва, де протягом кількох кривавих днів трупами був заповнений Бабин Яр, то до Парижа, де прибрати євреїв вирішили руками самих французів, то до невеличкого чеського селища Лідице, стертого з лиця землі з усіма мешканцями. Однак кульмінацією роману є саме замах на Гайдріха. І хоча історія вже відома читачеві, напруження все одно сягає того рівня, коли ти опиняєшся там, на тому повороті дороги, і проживаєш ті хвилину-півтори разом із героями книги. Один цей епізод вартий того, аби мені схотілося аплодувати авторові стоячи, а книгу обов’язково радити до прочитання тим, хто не байдужий до історії.
Переклад із французької Олега Леська, вид "Віват", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар