Анонс-рекламка цієї книги потрапила нам на очі на подарованій кимось закладинці і муляла їх так довго, що син почав просити купити її (от тепер не кажіть, що подібна реклама не працює))) Виявилося, знайти цю книгу не так просто, бо три роки — то таки вік для дитячих видань, і вона вважалася "старенькою". Однак пошуки в ітернеті зрештою завершилися успіхом, і ми її прочитали — за день (щоправда, то був довгий день ліжкового режиму через весняний вірус)))
Ну, наша дитина і так хоче до школи (принаймні, поки що))), тож психологічної результативності книги, написаної чудовим психологом Наталією Чуб, ми оцінити поки що не зхмогли, натомість оцінили історію, розказану авторкою. Братику й сестричці не хотілося до школи, батьки не могли аргументувати, навіщо воно їм узагалі треба (ну тобто пояснити так, аби дітям схотілося туди йти), тож дозволили малюкам пограти в комп’ютерну гру з ефектом повного занурення. Коли сеанс гри закінчився, думка близнюків про школу змінилася (хто б сумнівався))) А ще у книзі є чудовий розумний сенбернар, який нам нагадав синове геть раннє дитинство... Тож задоволення від читання отримали усі))
Художник Яна Шипова, вид. "Віват", 2015
Немає коментарів:
Дописати коментар