Класика - що іще сказати? Перечитувала. Поверталася в дитинство, коли
вперше прочитала "Пікнік...". Згадувала-переглядувала фільм
Тарковського. Краще зрозуміла захоплення
чоловіка-"сталкера"-стракболіста)) Дивувалася тому, як може образ-ідея
піти у власне вільне плавання...
І думала про те, скільки ми не бачимо за наклеєними поверх істини ярликами; не бачимо, тому що засліплюємо себе, намагаючись пояснити зрозумілими нам словами те, що нам зрозуміти поки що не дано; не бачимо, тому що схильні спрощувати, все спрощувати: й науку, й людей, й почуття... Тому що так простіше... Здається, простіше...
І думала про те, скільки ми не бачимо за наклеєними поверх істини ярликами; не бачимо, тому що засліплюємо себе, намагаючись пояснити зрозумілими нам словами те, що нам зрозуміти поки що не дано; не бачимо, тому що схильні спрощувати, все спрощувати: й науку, й людей, й почуття... Тому що так простіше... Здається, простіше...
Немає коментарів:
Дописати коментар