Ірен Роздобудько "ЛСД"

Як на мене - це одна з кращих книг Ірен Роздобудько, котру дуже люблю читати. І якщо спочатку твір видався трохи натягнуто фантастичним, то згодом я зустріла багато думок, котрі пеерпліталися та підтверджували мої. Наприклад, щодо основної маси людей, яка не хоче мислити, не хоче напружуватися і розвиватися, і що саме на них спирається влада. Все це бачу, читаючи блоги та форуми на тему подій в Україні. На жаль, Роздобудько має рацію: спрощене життя охоплює все більшу частину суспільства.

Зачепила мене ще й музика - звуками мого улюбленого саксофона просякнута друга половина книги. Вони, нехай і передані словами, такі відчутні, осяжні й прекрасні, якою лише може бути справжня Музика.

А щодо слухняних дружин, то, як на мене, для того, аби стати отакою лялькою-іграшкою, не потрібно закінчувати спеціальних ліцеїв. На таких жінок інколи перетворюємося ми самі: хто свідомо, хто мимохіть. Вважаємо, що отут краще поступитися, отут - змовчати, тут - висловити захоплення, хоч і відчуваємо протилежне, ще десь - догодити, бо ми ж жінки... Це все - частина співжиття, зрозуміло, і без цього - ніяк. Проте всього має бути в міру, та й із чоловічого боку такі ж поступки є частиною стосунків.

І ще цкаво: а хтось із чоловіків, дівчата, читав цю книгу? Що вони думають з приводу неї? Підсуну своєму коханому... :)