Одна з книг, які не дають спати з двох причин: цікаво настільки, що
зачитуєшся, захоплюєшся і сон не йде, а ще - зачіпає за живе, викликає
такі переживання, які знову ж таки відганяють сон.
Двопланову (двочасову) канву роману об'єднує дівчинка Сара. У 1942 році її разом із батьками позбавили всього, бо - євреї. Через 60 років американка-парижанка (буває й таке) оживила те, що довелося пережити Сарі. А ожививши, змінила не лише своє життя, а й життя багатьох людей.
Частково зрозумілим, але загалом - ні для мене лишилося мовчання французів. Адже це саме французи (так, за наказом фашистів, але саме французи) "перестаралися" і своїми руками знищили тисячі безневинних своїх же співгромадян. Але цього мало: вони воліють про це забути. Не пам'ятати. Не згадувати. Не дозволяти згадувати іншим. Наче від цього те, що трапилося у минулому, зникне.
Ні, не зникає. Так само, як і доросла Сара не змогла викреслити свого особистого минулого, так і минуле націй не можна перекреслити. Його треба (доводиться) приймати і з усім скоєним жити далі.
Двопланову (двочасову) канву роману об'єднує дівчинка Сара. У 1942 році її разом із батьками позбавили всього, бо - євреї. Через 60 років американка-парижанка (буває й таке) оживила те, що довелося пережити Сарі. А ожививши, змінила не лише своє життя, а й життя багатьох людей.
Частково зрозумілим, але загалом - ні для мене лишилося мовчання французів. Адже це саме французи (так, за наказом фашистів, але саме французи) "перестаралися" і своїми руками знищили тисячі безневинних своїх же співгромадян. Але цього мало: вони воліють про це забути. Не пам'ятати. Не згадувати. Не дозволяти згадувати іншим. Наче від цього те, що трапилося у минулому, зникне.
Ні, не зникає. Так само, як і доросла Сара не змогла викреслити свого особистого минулого, так і минуле націй не можна перекреслити. Його треба (доводиться) приймати і з усім скоєним жити далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар