Схоже, я не на жарт захопилася підлітковою літературою, бо проходити повз новинки, котрі все більше заповнюють цю нішу (й це ой як тішить!) мені чим далі, тим складніше (і то не зумисне римування, а випадковий збіг, якщо що)))) Може, хочеться юність згадати, а може, підсвідомо готуюся до синового дорослішання й збираю інфу)) Однак у будь-якому раці отримую неабияке задоволення як читач, коли до рук потрапляє майстерно написаний роман.
Саме до таких я з чистою совістю відношу "Зграю" Анастасії Нікуліної. Її дебютну книгу "Сіль для моря" я якось проґавила, але з герями цієї приморської історії все одно зустрілася: авторка їх віртуозно ввела в нову книгу — лише як елемент фону й масовки, однак натяк я зрозуміла)))
Герої "Зграї" — не зовсім підлітки, їм по 18–20 років, проте проблеми вони мають ті ж: самоствердження та самореалізація, стосунки з ровесниками й батьками, кохання, навчання тощо. Варто сказати, що цим хлопцям і дівчині пощастило: у них є паркур, а значить, є де сховатися від світу, куди спрямувати енергію, за рахунок чого підняти самооцінку тощо. У них є дружба — справжня, тобто неідеальна, зі сварками й конфліктами, з образами й пробаченнями, з надійним плечем поруч. Їм пощастило, адже, попри неприємності, проблеми й навіть загрозливу для життя ситуацію (ага, одну)), в них загалом усе гаразд: є батьки, які підтримають (в основному, звісно, бо інакше це був би фанатстичний твір))), є змога навчатися, є вільний час для тренувань, є мрії й плани на майбутнє... Загалом, можна навіть звинуватити авторку в надто світлому змалюванні дійсності, мовляв, аяяй, скільки у нас наркоманії, алкоголізму, безпритульних тощо, а ви про майже мажорів пишете!))) Зізнаюся: така думка й у мене майнула, й не лише в мене, вочевидь, бо в післямові Анастасія Нікуліна пояснює, чому так, начебто виправдовується за те, що її героям добре. Але ж у житті буває добре! Й про це також треба писати хороші цікаві книги.
"Зграя" прикметна ще й тим, що є свого роду посібником-вступом до паркуру. Авторка сама займалася цим... емммм... видом спорту? можна так сказати? Тож вона дуже в темі. І я тепер також))) І син — саме з ним ми відеоролики передивлялися. А ще у книзі живий-живий літній Львів, тож ми знову хочемо до міста Лева)) Коли там канікули починаються?..
Вид. "Віват", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар