Ми з сином щиро любимо героїв прочитаних нами дитячих книг Галини Вдовиченко: й усіх "36 і 6 котів-детективів", і "Чорну-чорну курку". Сова та Жайворонок, утім, стали винятком.
Цей твір зовсім інший, ніж згадані мною. У ньому немає гумору, від якого читачі нестримно регочуть і на який ми очікували. Історія про Сову та Жайворонка радше нагадує традиційні байки, хіба що форма не віршована. Решта ж — практично один в один: двоє героїв-антагоністів, які уособлюють типові людські характери (нескладно здогадатися, які), нехитра алегоричність, трошки комізму (не плутати зі згаданим мною вище гумором), чітко сформульована мораль тощо. Мабуть, саме через цю відверту повчальність синові не надто припала до вподоби ця книга. Зате я оцінила художнє оформлення книги: стильно, оригінально й зі смаком.
Малювала Христина Лукащук, вид. "Чорні вівці", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар