Осінньо-зимова холоднеча й шкарпетки — нероздільні поняття. Тож саме час узятися читати продовження пригод шкарпеткожерів — дивних створінь, які харчуються... шкарпетками. Якщо вони є, звісно, — ці шкарпетки. Бо ж не скрізь така погода, як нині у нас за вікном. В Африці, скажімо, шкарпетки рідко хто носить, тож і шкарпеткожери там голодують. І їм треба гуманітарна допомога. І навіть місіонери-шкарпеткожери. Саме такими й стали батьки Хихотунця — головного героя трилогії, на пошуки яких подався наш уже улюблений шкарпеткожерчик у другій книзі трилогії.
Герой, до речі, нещодавно візуалізувався й ожив на екрані — мультиплікаційну екранізацію пригод цих прикольних істот радимо переглянути: знято цікаво, захопливо, а головне — картинка відповідає образам, створеним Ґаліною Мікліновою. Тож у нас із сином візуальний пазлик склався. І картинку доповнюватимемо далі, бо вже приступили до читання наступної, третьої, книги пригод любителів шкарпеток.
Ілюстрації Ґаліни Міклінової, переклад із чеської Олександра Стукала, вид. "ВД "Школа", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар