Це перша книга Ульфа Старка, про якого я чула-читала ну дуже багато неймовірно захоплених відгуків. Всі говорили про те, які світлі його твори. Однак мало хто попереджав, що вони сумні й про смерть.
Ні, я якраз належу до тих мам, які намагаються якомога більше всякого-різного про життя (і про його фінал у тому числі) розповідати дитині. Але оскільки мені попався хлопчик із надто високим ступенем емпатії, про речі, які можуть його надто "засумити" (сподіваюся, це слово зрозуміле без тлумачення), ми говоримо не перед сном. Ці ж дві історії взялися читати надобраніч і...
У другому оповіданні "Моя сестра — ангел", крім смерті, піднято ще одну складну для нас із сином тему: віра в Бога. Маленький Ульф щовечора молиться, а мій син живе в родині агностиків. Тому мені більше довелося пояснювати, що це таке — молитися, ніж те, чому померла ще ненародженя дитина. Й це добре, бо від таких роздумів я сама страшенно, до сліз "засумлююся"... Хоча вміти сумувати теж дуже важливо, а Ульф Старк вміє показати саме світлий сум. Тож читатимемо ще.
Ілюстрації Ольги Гринюк, переклад Галини Кирпи, вид."Видавництво Старого Лева", 2016
Немає коментарів:
Дописати коментар