Під обкладинкою величенького і важкенького тому — не одна, а аж чотири книги, які спочатку виходили окремими виданнями, а потім були зібрані в одне ціле. Бо насправді вони і є однією цікавезною історією, яку пов’язують головні герої — дітлахи старшої групи одного садочка, їх вихователька пані Мілка, директорка і, трошки пізніше, коханий пані Мілки Куба. Чому так докладно перераховую героїв? Та тому, що ми з сином устигли їх усіх полюбити! І дорослих, і малих: романтичну Розальку, закохану в серйозного Гжеся, розважливого Бодю, Зосю, інших малюків. І, звісно, Гжегожа Касдепке, у щирих почуттях до якого, упевнена, можуть зізнатися багато українських читачів.
У першій частині "Тільки без поцілунків!" Або Як дати собі раду з деякими почуттями" розповідається про базові емоції: смуток, радість, ненависть, огиду, любов тощо. Розповідається на доступних прикладах за допомогою ситуацій, у які потрапляють діти. Наприкінці кожного розділу дається визначення почуття, про яке йшлося, до того ж просте, доступне і не без гумору. Потім ідуть дієві поради, окремо — для дітей, окремо — для дорослих. Зізнаюся: почерпнути для себе вдалося багато чого.
За подібним принципом побудовано й наступні книги: "Любить, не любить... або Далі про почуття","Жах! або Звідки беруться діти","Команда пані Мілки, або Про повагу, сміливість та інші цінності". Остання була написана під час проведення "Євро-2012", тому всі приклади крутяться навколо цієї події та захоплення дітлахів футболом. Але окремо хочу зупинитися на тому, звідки беруться діти, бо це дісно важлива для дітей і важка для батьків тема. Важкою вона була і для мене, особливо ж після того, як прочитала докладний (не сумнівайтеся!) опис статевого акту, вкладений у вуста розважливого Боді. Насправді не знала, зважуся читати і пояснювати малому, як то все відбувається між дорослими у ліжку, чи ні. Але... Я це зробила! Пишаюся)) Тепер син не піддаватиметься чуткам та пліткам, а зможе апелювати вичитаними у книзі знаннями. Ну, принаймні я на це сподіваюся)) А ще шикувати словом, яке чомусь йому найбільше припало до вподоби: сперматозоїди. Любить він отакі доооовгі слова, колекціонує))
А ще колекціонує кумедні випадки. Касдепке тут також собі не зрадив: такий гомеричний регіт викликала у нас ще одна його історія: "Я не хочу бути принцесою". І таке ж задоволення. На цій хвилі придбали ще кілька книг цього автора — тож у передчутті))
Переклад Ярослави Івченко, художник Марцін Пивоварський, вид. "Урбіно", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар