У батьківському домі не було великої бібліотеки. Ні, це зовсім не означає, що ми, діти, мало читали! Мені нині здається, що мало чого непрочитаного мною було на полицях шкільної та сільської бібліотек))) Звісно, повне зібрання творів Леніна та подібне лишилося неторканим, однак художні книги я просто ковтала.
"Золота медаль" із точнісілько такою, як на фото тут, обкладинкою, була однією з наших домашніх і маминих улюблених книг. До грубезного тому я придивлялася довго, а років в 10-11 прочитала його. Ой, які чудові враження були тоді у мене від роману! Ці всі дорослі-дорослі випускники, перше кохання, вибір професії, щира дружба й обов’язково-обов’язково-обов’язково — прекрасне світле майбутнє у комунізмі! Можете сміятися, але тоді я була піонеркою і жила в Радянському Союзі...
Перечитувати роман бралася з осторогою, але разом із тим і з надією надихнутися, як тоді, зачаруватися героями, як тоді, отримати позитив і віру у щось світле... Натомість гірко, дуже гірко розчарувалася. З далекого для повоєнних героїв книги майбутнього все те, чим вони горіли, видається таким непотрібним, наївним, смішним, подекуди навіть примітивним, що ліпше сприймати твір як фантастичну утопію, ніж реалізм. А насправді ж це — реальність, у яку вірили наші батьки, діди. Часом із підозрою, а часом і щиро...
Певно, не врато говорити, що герої-школярі, та й дорослі — ідеалізовані. Комуністи і комсомольці часом видаються не людьми, а роботами. Вони навіть заздрять якось по-особливому, чесно і по-комсомольськи, що має викликати захоплення. Захоплення повинна викликати і самовідданість трудящих, готовність горіти на роботі й натомість отримувати мізер, "віддавати всього себе на благо Батьківщини й партії". І викликала ж! І рівнялися на таких героїв! І, що головне, такі насправді тоді траплялися!
Єдине, що беззаперечно сподобалося, то це — гарна мова і жодних, жоднісіньких помилок чи одруківок! Таки ж уміли тоді працювати на совість, нє?))))
Вид. "Радянська школа", 1983
Немає коментарів:
Дописати коментар