Останнім часом підсіла на британське: кіно, музику, літературу. Як
казала одна моя віртуальна знайома, британці для нас - як інопланетяни: у
них зовсім інша культура, гумор, цінності...
Але я, власне, не про них, а про британську книгу про Британію британського автора. Так багато разів повторила слово "....." (зрозуміло, яке), бо інакше пояснити, що за річ, важко.
Отже, події відбуваються зрозуміло, де. Час - 70-ті роки минулого століття. Конкретніша локалізація - приватна школа для хлопчиків та Кембрідж (в основному). Головний герой - школяр та студент і класний брехун. Жанр - трохи скабрезний роман, котрий в кінці перетворюється на захопливий детектив. Фінал дійсно потішив. Причому, двічі: все виявилося вау, як цікаво, а потім наступний розділ - а там ще цікавіше!
Ейдріану (андрієві по-нашому) жити дуже нудно. І в школі, й в університеті. І тому він розважається, брешучи - майже всім, амйже про все. От читаєш - починаєш вірити, потім віриш, а потім - ррраз! - а то все було вигадано цим хлопчиськом! Грався він, гарвся доти, доки не натрапив на ще крутіших брухенів, ніж сам, яким повірив. Цими "крутеликами" виявилися його улюблений шкільний вчитель та університетський викладач. Думала, що Ейдріан образиться і піде, аж ні... Розказувати не буду)))
Про скабрезність написала тому, що забагато у книзі, так би мовити, "мужеложства", яке, за визначенням одного з героїв, є "традицією англійських приватних шкіл". Чомусь постійно згадувалися закиди у гейропстві))) Але ж проти традицій не попреш...))
Але я, власне, не про них, а про британську книгу про Британію британського автора. Так багато разів повторила слово "....." (зрозуміло, яке), бо інакше пояснити, що за річ, важко.
Отже, події відбуваються зрозуміло, де. Час - 70-ті роки минулого століття. Конкретніша локалізація - приватна школа для хлопчиків та Кембрідж (в основному). Головний герой - школяр та студент і класний брехун. Жанр - трохи скабрезний роман, котрий в кінці перетворюється на захопливий детектив. Фінал дійсно потішив. Причому, двічі: все виявилося вау, як цікаво, а потім наступний розділ - а там ще цікавіше!
Ейдріану (андрієві по-нашому) жити дуже нудно. І в школі, й в університеті. І тому він розважається, брешучи - майже всім, амйже про все. От читаєш - починаєш вірити, потім віриш, а потім - ррраз! - а то все було вигадано цим хлопчиськом! Грався він, гарвся доти, доки не натрапив на ще крутіших брухенів, ніж сам, яким повірив. Цими "крутеликами" виявилися його улюблений шкільний вчитель та університетський викладач. Думала, що Ейдріан образиться і піде, аж ні... Розказувати не буду)))
Про скабрезність написала тому, що забагато у книзі, так би мовити, "мужеложства", яке, за визначенням одного з героїв, є "традицією англійських приватних шкіл". Чомусь постійно згадувалися закиди у гейропстві))) Але ж проти традицій не попреш...))
Немає коментарів:
Дописати коментар