Мирослав Дочинець "Горянин. Води Господніх русел"

Нічого аж настільки сильного в сучасній українській літературі я досі не зустрічала. Ну, хіба що "Століття Якова" Володимира Лиса можна поруч на поличку поставити. Але воно все одно - інше.
А це... Цю книгу хотілося пити. Співати. Смакувати. Не язиком, ні - серцем, душею, якимись надтонкими струнами, яким і назви немає, яле які відгукуються на ті слова, на образи, на думки і дзвенять, дзвенять... І досі дзвенять, хоча від прочитання майже місяць минув.
У романі - історія. Чоловіка. Родини. Людської сили волі. Сили ріки. Сили духу...
Не маю слів, аби про все розказати, чесно. Прочитайте і знайдіть свої. Якщо зможете.