Ні, я не припустилася помилки в написанні слова "порядна", так написано на обкладинці. Такий собі натяк, певно, на певну несерйозність книги. Якщо повість сприймати як гумористичний твір, то ще можна читати, гигочучи з усього підряд. Бо якщо поставитися хоча б трохи серйозно до всього написаного й описаного, то... Краще не читати. Звісно, на мою думку))
Мені чогось смішно не було, хіба що геть зрідка. Бо ж хіба можна сміятися над глибоко нещасною жінкою? Заміжня, чоловік порядний, двійко гарних діток, робота - не бий лежачого, а вона нещасна тим типовим нещастям, яким можуть страждати виключно жінки в описаній ситуації. Коли чогось не вистачає, й оте "щось" найчастіше виявляється банальним коханням і ще банальнішим повноцінним сексом.
Якщо ви в цьому місці подумали: о, значить, в цієї пор'ядної за сюжетом має з'явитися коханець, то не помилилися. Він таки з'явився. І для мене книга закінчилася, бо почалася така собі еротично-порнографічна фантасмагорія з купою недоречностей й банальних помилок. Щодо останніх, то десь у тексті доньку Мартусю авторка називає Касею, хоча Кася - то подруга. Просто випадково переплутала? Звісно, що так. А виправляти навіщо, якщо читач має того й не помітити за докладними описами численних коїтусів. Але коли згадана помилка - просто механічна, то як назвати те, що цнотлива-цнотлива героїня, називаючи сперму гидливо "білою рідиною" (дітей народила, а слова "сперма" не знала?)), через кілька сторінок після цього зовсім не гидуючи робить супермінет геть малознайомому чоловікові? Так не буває... Напевно... Принаймні, я в подібне не вірю)) Але то моя думка)) Хочете скласти свою - прочитайте книгу. Хоча я не раджу! Ні, не тому, що не хочу, аби ви читали, а тому, що не хочу, аби казали, що то я порадила почитати))
Коли ж говорити серйозно, то якщо жіноча еротична проза в українській сучасній літературі представлена виключно цим зразком - це проблема. Треба писати щось краще)) Чи вже є написане? Підкажіть-но, хто знає.
Проблеми жіночої нещасливості при поверхневих ознаках щастя - це дуже гостре питання, і дуже серйозне. І багатогранне. Його зачепила Марина Гримич у "Ти чуєш, Марго?.." (до речі, ця книга мені постійно згадувалася під час читання Клименко, є якась паралельність, хоча Гримич я якраз раджу читати), його можна розкривати сто разів, і весь час знаходити щось нове.
Проблеми чоловічої і дитячої нещасності при жіночій нещасності - це взагалі непочатий край роботи! Про це треба писати, але... Якось трошки не так... На мою, звісно, думку))
Мені чогось смішно не було, хіба що геть зрідка. Бо ж хіба можна сміятися над глибоко нещасною жінкою? Заміжня, чоловік порядний, двійко гарних діток, робота - не бий лежачого, а вона нещасна тим типовим нещастям, яким можуть страждати виключно жінки в описаній ситуації. Коли чогось не вистачає, й оте "щось" найчастіше виявляється банальним коханням і ще банальнішим повноцінним сексом.
Якщо ви в цьому місці подумали: о, значить, в цієї пор'ядної за сюжетом має з'явитися коханець, то не помилилися. Він таки з'явився. І для мене книга закінчилася, бо почалася така собі еротично-порнографічна фантасмагорія з купою недоречностей й банальних помилок. Щодо останніх, то десь у тексті доньку Мартусю авторка називає Касею, хоча Кася - то подруга. Просто випадково переплутала? Звісно, що так. А виправляти навіщо, якщо читач має того й не помітити за докладними описами численних коїтусів. Але коли згадана помилка - просто механічна, то як назвати те, що цнотлива-цнотлива героїня, називаючи сперму гидливо "білою рідиною" (дітей народила, а слова "сперма" не знала?)), через кілька сторінок після цього зовсім не гидуючи робить супермінет геть малознайомому чоловікові? Так не буває... Напевно... Принаймні, я в подібне не вірю)) Але то моя думка)) Хочете скласти свою - прочитайте книгу. Хоча я не раджу! Ні, не тому, що не хочу, аби ви читали, а тому, що не хочу, аби казали, що то я порадила почитати))
Коли ж говорити серйозно, то якщо жіноча еротична проза в українській сучасній літературі представлена виключно цим зразком - це проблема. Треба писати щось краще)) Чи вже є написане? Підкажіть-но, хто знає.
Проблеми жіночої нещасливості при поверхневих ознаках щастя - це дуже гостре питання, і дуже серйозне. І багатогранне. Його зачепила Марина Гримич у "Ти чуєш, Марго?.." (до речі, ця книга мені постійно згадувалася під час читання Клименко, є якась паралельність, хоча Гримич я якраз раджу читати), його можна розкривати сто разів, і весь час знаходити щось нове.
Проблеми чоловічої і дитячої нещасності при жіночій нещасності - це взагалі непочатий край роботи! Про це треба писати, але... Якось трошки не так... На мою, звісно, думку))
Немає коментарів:
Дописати коментар