Те, що прочитала про цю книгу, зовсім не надихало братися за неї. Але
взялася. Спочатку розділяла думки тих, кому роман видався нудним. У
автора дійсно свій стиль, і він далекий від легкості, навіть якоїсь
логічності у викладанні. Але пообіцяла собі прочитати чверть книги, і
тоді вже відкласти її. Й от що цікаво - книга не відклалася! Ба, навіть
захопила!
Скажу, що це - не художній твір. За жанром я б віднесла книгу швидше до посібників із психології: таке собі науково-популярне видання для педагогів та батьків. Але ж яке видання! Як у минулому педагог, хоч і з невеликим стажем, скажу, що книга має стати настільною у тих, для кого робота у школі - не просто відбування уроків та отримування зарплатні, а покликання. А про батьків потенційних чи явних двієчників узагалі мовчу: радитиму всім!
Пеннак, як колишній двієчник, підняв проблему тих, на кого махають руками вчителі та навіть батьки. Автор докладно пояснює, що відчувають такі діти, чому вони не хочуть змінюватися, як потрапляють до зачарованого кола з не зрозумів/не вивчив/не оцінили/ не звернули уваги. Даніелеві пощастило зустріти в житті кількох справжніх учителів, які й не дали йому пропасти. Потім він усе життя працював педагогом, допомагав таким, яким колись був сам. А його книги покликані допомогти допомагати (перепрошую за тавтологію) двієчникам із тих чи інших причин (їх атвор теж докладно описує). Шкода, що подібних речей не викладають у нас в університетах)) Бо дуже вони потрібні, насамперед, тому, що практичні...
Немає коментарів:
Дописати коментар