От сиджу, думаю, що написати про книгу, й розумію, що про неї нічого написати. Зовсім.
Ні, не звинувачуйте мене у тому, у чому зібралися (ні? то й добре)))
Я маю на увазі, що писати-говорити треба окремо про кожне оповідання збірки, бо кожне по-своєму щось перевернуло всередині, щось прояснило, щось затемнило, затягло у себе, занурило в життя героїв, заморозило й розтопило... "Любов до життя" нагадала про те, що всі ми - біологічні істоти, часом усього-навсього біологічні істоти, для яких головною цінністю є життя. Та знаю, знаю про випадки, коли свідомо люди жертвують життям заради когось чи чогось. Але це не свідчить про нашу унікальність як біологічного виду, бо на такі вчинки здатні й тварини. От як коричневий вовк із однойменного оповідання. Пес зробив вибір, пожертвувавши любов'ю нових господарів заради турботи старого. До сліз оповідання розчулило.
Майже до сліз боліло мені й оповідання "Тисяча дюжин". Шкода було не стільки героя, скільки марноти його титанічних зусиль. Скільки подібного трапляється у нашому житті? А про повернення Нам-Бока пам'ятаєте? Теж ситуація з нашого життя: чи ж не відхрещуємося ми від чогось нового тільки заради того, щоб нічого не змінювати у нашому усталеному (нехай і набагато гіршому, ніж пропоноване) житті? Або чи не вбиває нас часом надмірна самовпевненість, як героя "Розвести вогонь"?
Розповів Джек Лондон і про товстошкірих чоловіків та порядних жінок. Ні, це не я тут наклепи на сильну половину людства зводжу, а автор: почитайте "Історію Джіз-Ак". Попри відому суворість Джека Лондона, з ним все-таки навіть посміхнутися можна, читаючи "Одруження Літ-Літ". А про таку загальновідому річ, як "Біла тиша", я просто промовчу...
Ні, не звинувачуйте мене у тому, у чому зібралися (ні? то й добре)))
Я маю на увазі, що писати-говорити треба окремо про кожне оповідання збірки, бо кожне по-своєму щось перевернуло всередині, щось прояснило, щось затемнило, затягло у себе, занурило в життя героїв, заморозило й розтопило... "Любов до життя" нагадала про те, що всі ми - біологічні істоти, часом усього-навсього біологічні істоти, для яких головною цінністю є життя. Та знаю, знаю про випадки, коли свідомо люди жертвують життям заради когось чи чогось. Але це не свідчить про нашу унікальність як біологічного виду, бо на такі вчинки здатні й тварини. От як коричневий вовк із однойменного оповідання. Пес зробив вибір, пожертвувавши любов'ю нових господарів заради турботи старого. До сліз оповідання розчулило.
Майже до сліз боліло мені й оповідання "Тисяча дюжин". Шкода було не стільки героя, скільки марноти його титанічних зусиль. Скільки подібного трапляється у нашому житті? А про повернення Нам-Бока пам'ятаєте? Теж ситуація з нашого життя: чи ж не відхрещуємося ми від чогось нового тільки заради того, щоб нічого не змінювати у нашому усталеному (нехай і набагато гіршому, ніж пропоноване) житті? Або чи не вбиває нас часом надмірна самовпевненість, як героя "Розвести вогонь"?
Розповів Джек Лондон і про товстошкірих чоловіків та порядних жінок. Ні, це не я тут наклепи на сильну половину людства зводжу, а автор: почитайте "Історію Джіз-Ак". Попри відому суворість Джека Лондона, з ним все-таки навіть посміхнутися можна, читаючи "Одруження Літ-Літ". А про таку загальновідому річ, як "Біла тиша", я просто промовчу...
Зазначу лише, що читання малознайомою мовою додає до книги таких тонких штрихів, які просто неможливо помітити при швидкому читанні мовою, яку добре знаєш. Оте заглиблення у значення, можливі значення та відтінки значень слів і фраз зрештою малюють надяскраву та наддокладну картину всього описаного автором. Тож я наче побувала там, на далекій і холодній Алясці. І ще хочу, але тільки разом із Джеком Лондоном - найкращим провідником по суворій півночі.
Немає коментарів:
Дописати коментар