Знову почну говорити про перечитування книг як яивще. Від школи історій
про Шерлока Холмса не читала. Хіба що новомодний серіал подивилася.
Чомусь думала, що все знаю, все пам'ятаю і нічого цікавого не знайду й
не побачу в цих начебто вже банальних, бо заїжджених, оповіданнях. Ба
ні! Я помилилася! (Чесно кажучи, дуже люблю помилятися в плані
передчасних оцінок книг, особливо якщо оцінки були занижені.) Читалося
цікаво, й не лише з огляду на те, що читала англійською (хоча
повторювати свій подвиг тим, хто лише опановує читання оригіналів, не
раджу - класика, вона така класика!), а й тому, що, по-перше,
перечитування книг із дитинства так чи інакше повертає мене в моє
чарівне (а воно інакшим і не буває, чи не так?) дитинство, а по-друге, я
просто-напросто забула сюжети й розв'язки історій, і майже все
сприймалося, мов уперше.
Хвалити чи критикувати такі зразки класичної літератури, як оця книга,
справа не те що невдячна, а просто безглузда. Тож на цьому поставлю
крапку))
Немає коментарів:
Дописати коментар