Ця книга стала для нас із сином одним із символів нинішнього літа. Ми її не просто читали, а уважно вивчали й співвідносили прочитане з тим, що бачили навколо. Ми впізнавали птахів, фотографували їх, фіксували побачене. Син завів "Щоденник спостережень" і старанно записував до нього усіх синиць, ластівок, сорок, лелек, шулік, сов, чайок, дятлів, соловейків, жайворонків, а також неопізнані літаючі об’єкти. Вони з татком полізли на дерево, аби розвернути шпаківню віконцем на південний схід — може, наступного року в ній хтось усе-таки поселиться? А багатьма цікавезними й невідомими досі фактами семирічний дослідник природи щедро ділився з бабусею й дідом, а також із друзями й сусідами по дачі...
Ну, ви зрозуміли: мені книга також припала до вподоби. І короткими, але змістовними текстами, й чудовими різноплановими ілюстраціями, й іграми та вікторинами, й порадами та практичними вправами. Де птахи мешкають? Чому птахи співають? Що птахи їдять? Як птахи літають? І ще багато "чому?", "як?" і "де?" — на всі читач отримує вичерпні відповіді. А головне — вони науково обґрунтовані, тож прискіпатися ні до чого, та й бажання не виникає))
Переклад із французької Олени Ларікової, ілюстрації Жудіт Ґейфе та Жульєн Норвуд, вид. "Віват", 2019
Немає коментарів:
Дописати коментар