Колись цей блог починався як місце, де збираються різноманітні враження про книги, кіно, музику, подорожі, про все побачене/почуте/прочитане, варте моєї (і, сподіваюся, не лише моєї) уваги. Однак згодом перетворився на виключно книжковий блог — основна причина: нестача часу на написання відгуків. Зізнаюся: інколи й про книги пишу похапцем, аби зафіксувати, що й коли читала))) Але щойно додивилася фільм, про який хочу розповісти (а якщо зберуся докупи, то й не лише про нього))))
Франція, Бельгія, 2019, реж. Ерік Лартіго
Чим більше мені років, тим більше розумію/відчуваю, що/як життя минає. Тому хочеться брати від нього якомога більше й стати тією людиною, в шкурі якої буде добре. Саме про це й фільм #ящетут. Респектабельний француз, власник ресторану, батько двох дорослих синів реєструється в інстаґрамі й заводить знайомство з кореянкою. Йому мало такого спілкування, хочеться реальних розмов і реальної зустрічі, тож він одного дня збирає речі й сідає в літак до Сеулу...
Однак це не про стосунки чоловіка й жінки. Це про стосунки з самим собою. Зі світом. З його красою й різноманітністю. Це про те, що ніколи не пізно щось змінити: навколо себе й у собі. Це про любов у найширшому розумінні цього слова. І про свободу бути самим собою... І про сакури, які якраз зараз квітнуть — не пропустіть цього!
Немає коментарів:
Дописати коментар