Ну що ж, у четвертій серії, чи то пак книзі "Кеплер62" юні поселенці все-таки дісталися місця призначення — планети Кеплер62е. Вона виявилася гарною, досить мирною й цілком придатною для життя. А ще... заселеною. Аж двома розумними расами: тупуватими орками й здатними читати думки шепотунами (так-так, тими самими істотами, з представником яких ми зустрілися в другій частині).
Що б я не сказала далі — виявиться спойлером. Тому зазначу лише, що сюжет закручений дуже неочікувано. Окрім виживання на новій планеті, Йоні має долати недугу, яка знову загострилася. Й із цією хворобою все дуже й дуже непросто!
Фінал емоційно коливається від трагедії до надії. Щоб її виправдати, довелося терміново читати наступну частину. А потім іще одну... Тож далі буде. А поки що дуже й дуже тішуся, що такого високого ґатунку книги з’являють й на нашому ринку. Тішуся, що саме ця серія запустила в сина те, що називається любов’ю до читання. Радію й за себе: буцімто дитяча література, а мені цікааааво! Значить, ще не все в моєму читацькому майбутньому втрачено))
Немає коментарів:
Дописати коментар