Чи читають підлітки книги з психології? Про те, який складний у них вік, як важливо бути зібраними й відповідальними, як їхні сьогоднішні вчинки відгукнуться в дорослому майбутньому, й іще про тисячі "як"? Навряд чи. Проте інформація про всі ці "як" і їх наслідки, а головне — про те, яким чином впоратися із собою, дуже важлива для підлітків. І я просто вау як вражена тим, що шлях достукатися до дітвори знайшли саме українські автори, які створили неймовірний щоденник "Challedger".
Чому я пишу про нього як про книгу? А тому, що це і є напівкнига: тут тексту стільки ж, а то й більше, ніж місця для щоденникових записів. Власне, тут потрібно не просто записувати все, що спаде на думку, а виконувати певні завдання, які допоможуть ліпше зрозуміти себе, змінитися, "стати кращою версією себе". Всі завдання — творчі, тож їх можна назвати своєрідною арт-терапією. Арт-об’єктом є й сам щоденник: ілюстрації яскраві, динамічні, чудово поєднуються із завданнями, до того ж надрукований він на папері високої якості, аж у руках тримати приємно.
Про що ж книга-щоденник? Наприклад, про те, що помилятися не страшно, хоча в школі й переконують, що це неприпустимо. Кожен фейл — такий же крок до мети, як і успіх. А тому варто скласти свій ТОП фейлів і... не паритися. Я склала))) Або про те, як буває кепсько, коли ти щось сказав чи зробив, а потім шкодуєш: автори пропонують розібратися в своїх почуттях, вибрати шлях виправлення ситуації й розробити план, як не допустити подібного. І про те, що ми не можемо контролювати все навколо себе, а тому варто визначити речі, на які ми можемо вплинути, й ті, які не піддаються контролю. Перші можна змінити, а другі... Ну хіба я наразі в змозі припинити дощ за вікном і накликати літо? Ні. Так отож)))
Зізнаюся: спочатку хотіла залишити щоденник для себе (не смійтеся — у мене нині теж своєрідний перехідний вік))) Потім вирішила, що справедливо буде все-таки подарувати його племінниці, як і планувала. А потім майжевосьмирічний син, котрий роздивлявся щоденник, спитав, чи можна йому такий же, бо він хотів би писати в ньому. Й от зараз гортаю заповнені кривеньким почерком молодшого школяра сторінки й дивуюся: як швидко дорослішають діти і як багато чого ми про них не знаємо, навіть коли впевнені, що дуже-дуже близькі...
Немає коментарів:
Дописати коментар