Це лише друга книга відомого українським читачам завдяки ВСЛ шведського письменника Ульфа Старка, яку ми прочитали з сином. Перша — "Чи вмієш ти свистати, Юганно?" — і сина, й навіть мене, за словами дитини, аж надто "засумила". Оповідання дуже теплі, дуже щирі й дуже сумні — бо про смерть.
Тому "Золоте серце" й лежало на поличці з нечитаними книгами досить довго — майже рік. Однак воно того було варте, бо книга прочиталася якраз вчасно, аби сприйняти не лише розумом, а й відчуттями описані в ній літо й озеро, дерева й птахів, перші симпатії до дівчинки й пошуки шляху до її серця.
Проте найбільше мене вразив не вибір хлопчика, зроблений ним спонтанно, а ставлення до цього його мами та вчителя гри фортепіано. Замість конкурсного твору Людвіґ зіграв пісню, котру наспівувала дівчинка. Він не переміг у конкурсі, ба навіть участі йому не зарахували, однак здобув щось значно більше. А головне — дорослі його не сварили за це, а навпаки — підтримали. От цьому нам іще вчитися й учитися...
Ілюстрації Марти Кошулінської, переклад зі шведської Галини Кирпи, вид. "Видавництво Старого Лева", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар