"Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди" ("Фучжоу")

Україна, 1993 - 94, реж. Михайло Іллєнко

Назвати цей фільм арт-хаусом язик не повертається, хоча, власне, фільм саме таким і є. Просто він настільки український, що називатися може лишень химерним.

Так от: це - один із найхимерніших фільмів, які мені доводилося бачити, й найкращий із українських, переглянутих мною до цього часу.

Химерне у фільмі усе. Й поява головного героя з неба разом зі зливою, грозою й рибою. І вітер, який він водить за собою. Й відьомство та чари, котрими користуються селяни. Й негода, яка паводком рознесла села в різні боки. А які химерні киртини малює герой фільму Ботічеллі (у титрах сказано, що знімалися роботи художника Миколи Нікуліна, але поки що інформації про нього я не знайшла). А які химерні у картин назви! Власне, назва фільму - то назва одного з полотен, намальованих Ботічеллі. Вже сліпим. Бо найдорожче потрібно віддавати, щоб зберегти ще дорожче.

Українське у фільмі також усе. Пісні, голоси, музика. Мова - справжня, чиста й жива-жива, в якій не відчувається нічого кіношно-награного. Одяг. Хати. Сінокіс. Те ж відьомство, яке й досі живе в українських селах попри століття християнизації. Зрештою, сам дух - рідний-рідний, відчутний навіть на мисі Канаверал, де живуть українські емігранти і куди, зрештою, повертається головний герой, бо там - його дім і його кохана.

Про сюжет і жанр не говоритиму, бо перше треба пізнати в процесі перегляду, а друге визначити практично неможливо. Мелодрама? Фантастика? Комедія? Певно, все це разом плюс іще щось невловиме наразі, після першого перегляду. Чому "першого"? Та тому, що переглядати "Фучжоу" і хочеться, і треба: там стільки невловленого, несприйнятого й незрозумілого ще можна вловити, сприйняти, зрозуміти! Й захопитися: картинкою, звуком, героями. Текстом і підтекстами. Символами і знаками. Філософією. Любов'ю. Людьми.

п.с. Фільм відкрив для мене мій чоловік, який колись, років із десять тому, випадково подивився його вночі по телевізору. Такі фільми зазвичай і показують ночами, на жаль. Назви він не пам'ятав, звісно, і, шукаючи стрічку всі ці роки, оперував лише кількома фрагментами й поняттям "Кіностудія імені Довженка". Нарешті на одному форумі його перепитали: "Це той фільм, де double-холєра? То це - "Фучжоу"!" І це таки виявився він, double-холєра)))