У мене вже є низка читацьких звичок, до яких додалася ще одна: наприкінці року занурюватися у щось містичне й українське. Тогоріч це був "Лазарус" Світлани Тараторіної, а нині — "Аркан вовків" Павла Дерев’янка. Зізнаюся: від обох отримала колосальне задоволення, бо читати їх, насамперед, цікаво! А хіба це не головне для книги? Якщо скажете: "Ні!" — не помилитеся. Крім захопливого сюжету потрібне і ще щось, аби зачіпало за живе. В обох випадках це була українська міфологія, замішана на язичництві, до якого я дуже небайдужа.
Однак повернуся все-таки до цієї конкретної книги. Вона писалася, аби бути продаваною. Й ані автор, ані літагентка (саме так, у нас уже з’являються люди цієї професії) не прогадали: на роман очікували ще до виходу, про нього говорять, на нього звертають увагу (мене навіть пригостили цукеркою у метро за те, що я дозволила роздивитися обкладинку)))), його купують і читають. І це — результат не тільки й не стільки таланту, скільки скрупульозного розрахунку попиту читацького ринку й цілеспрямованої роботи.
Але я не про те: якщо вам здалося, що я намагаюся зайнятися літкритикою замість написання звичайних відгуків, то це справді лише здалося))) Цей блог — місце не для аналізу, а для емоційних вражень. Тож про них: мені роман дуже сподобався! І легкістю тексту, й захопливим пригодницьким сюжетом, й оригінальністю фентезійного світу (трошки альтернативної історії, трошки магії й містики, трішки міфічності), й характерними героями-характерниками (тавтологія зумисна), й українськістю. Реальні історичні події та постаті тісно переплітаються з вигадкою, однак це не нівелює їх, а навпаки — підносить, хоча б тому що привертає увагу. Пояснення суті козаків-характерників, перемішане з вовкулаками (ой скільки про них я чула в дитинстві від бабусі!), начебто й відкриває таємницю, однак не розкриває всіх карт. Відвертий натяк на те, що "далі буде", — не тільки вдалий маркетинговий хід, а й обіцянка продовження задоволення від читання. Тож не знаю, хто як, а я чекатиму наступні книги — автор бо пообіцяв цілу трилогію "Літопис Сірого Ордену"! Тож перо, чи то пак клаву йому в руки)))
Вид. "Дім Химер", 2019
Немає коментарів:
Дописати коментар