Продовження пригод маленьких чоловічків захотілося прочитати, щойно ми з сином перегорнули останню сторінку першої частини "Роздобудьків". Тим паче, що події, описані наприкінці кожної (тепер я це знаю точно) книги, так і провокують відразу взятися на наступну, аби дізнатися: що ж трапилося далі? Однак доки ми розжилися наступною книгою серії, доки читали інші, не менш захопливі, історії, час минув, і це надало такої гострої радості від зустрічі з улюбленими героями, що ми прочитали досить об’ємну, як для п’ятирічки, книгу дуже швидко.
Про те, що чекало на крихітних утікачів із великого дому в полі, ми читали теж... у полі. Ну, майже))) Тож мали змогу бачити усі ті трав’яні джунглі, живопліт, потічки, жабок, жуків... Не повірите, але якось навіть наткнулися на практично такий самісінький, як у книзі, загублений шкіряний черевик! Щоправда, цей не був захований у нішу, а стояв на стовпчику у сподіванні, що знайдеться господар. Так і хотілося покласти його в якесь затишне місце: а раптом знадобиться якимось карпатським роздобудькам?)))
Про саму книгу нічого не казатиму: за мене вже розказала її популярність у світі, кількість перекладів та екранізацій. Додам лише, що, як на мене, вона того варта. Тож ми читатимемо далі)))
Ілюстрації Валерія Харченка, переклад з англ. Тетяни Вакуленко, вид. "ВД "Школа", 2016
Немає коментарів:
Дописати коментар