Попитала в гугла та з’ясувала, що ця мальовнича довідкова серія про художників налічує майже 20 книг, й аж руки зачухалися мати їх усі! Українською перекладено поки що дві, тож лишається чекати.
А поки що розкажу про вже прочитані. Власне, про них я вже досить емоційно розказала тиждень тому, коли писала про "Це Далі", бо ж говорила в основному про оформлення, ілюстрації та друк, а це стосується кожної з книг. Однак тоді, захоплюючись картинками, я мало зважала на особу митця. Цього разу придивилася безпосередньо до Воргола, й ой які неоднозначні думки він викликав!
Можете мене затюкати й закидати капцями, звісно, але я не розумію ну ніяк отого захоплення відверто асоціальними типами й ліплення з них кумирів. Навіть така коротка, я навіть сказала б, схематична біографія Воргола не викликала у мене навіть частки отого "вау!", яким супроводжують згадки про нього. Хіба що одному хотіла б повчитися: перетворювати на гроші усе, навіть відвертий мотлох. Так-так, я геть не тямлю на сучасному мистецтві))) Дохлі корови, мухи, брудні бляшанки й купи лайна — то не те, за споглядання чого я готова платити гроші. І навіть пляшками з-під кока-коли, хужодньо розставленими в кутку, мене не звабити. І червоний диван, на якому валялися голими дупами п’яні наркомани на роликах, я й даремно не взяла б — про купівлю з аукціону за самашечі гроші вже мовчу)))
Однак книга цікава — я ж не про неї розмірковувала вище, ви ж зрозуміли)))
Ілюстрував Ендрю Рей, переклад Ростислава Паранька, вид. "Видавництво Старого Лева", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар