Елвін Брукс Вайт "Павутиння Шарлотти" / E. B. Wight - Charlotte's Web

Це чи не перша книга, яку син не захотів дочитувати (тобто дослуховувати, бо перед сном читаю йому я). Помічала, що йому нібито нецікаво, але списувала на те, що нині читаємо рідко (літо ж!). Однак у якийсь момент він узагалі відмовився слухати. Почала розпитувтаи, чому. Виявилося, що причиною був страх: над головним героєм книги кабацем повсякчас повисала загроза того, що його вб'ють, зарізжуть і пустять на м'ясо. Жорстоко? Так. Правдиво? Теж так. Однак пояснювати все докладно дитині, яка й так майже не їсть м'яса, я не стала))) Натомість пообіцяда дочитати сама й розповісти, чим закінчилася історія.


А історія виявилася прекрасною, хоча й сумною. Чи можуть дружити геть різні створіння, як-от порося й павучиха? Наскільки важливе для подального спілкування перше враження? Ні, не тому, про кого воно склалося, а тому, хто може (або ж ні) зациклитися на ньому. Чи здатні діти розуміти мову тварин? Якщо так, то чому цього не можуть дорослі? І головне: як відпускати у безвість тих, кого любиш?


Книга справді емоційно складна. Племінниця, дочитавши її, проплакала цілий вечір, бо їй було невимовно сумно. Але цей сум продуктивний, бо юні читачі таких важливих історій не просто знайомляться з пригодами героїв, а вчаться чи не найголовнішому: відчувати.


Трошки зіпсували насолоду переклад і радагування. "Улюблене" багатьма редакторами словосполучення "будь ласка" тут написано у двох варіантах, які регулярно чергувалися. Бідненькі, як для дитячого видання, й ілюстрації. Крім того, ніде не вказано, що принаймні обкладинка зроблена за мотивами оригінальних ілюстрацій Карта Вільямса (див. фото нижче). Можливо, таких вимог власники майнових прав і не висували, проте, як на мене, було б не зайвим це вказати.


А ще мені трошки сумно, що син, здається, переріс історії про тварин, які раніше так любив... Ех, доведеться читати їх самій )))

З англійської переклав Олександр Мокровольський, ілюстрації Олени Чичик, вид. "Країна Мрій", 2012