Понад два роки — такий своєрідний рекорд встановила ця книга, очікуючи на моє прочитання й скромно стоячи на поличці з такими ж, як сама, нечитунами. То я не зважувалася братися за роман, бо надто великий (а це аргумент, якщо врахувати, що читаю я переважно в транспорті дорогою на роботу). То я відклала "Американських богів", бо прочитала Ґейманів "Зоряний пил", і він не справив на мене належного враження. Потім іще щось таке було, мабуть, інші книги, як же без них. А потім трапився серіал, який мій чоловік буквально проковтнув і мені радив. Й отут я вперлася: спочатку книга, потім — кіно)))
Й ось що скажу: кіно, яке розгорталося в моїй голові під час читання, анітрохи не гірше за реальне, переконана (хоча серіалу ще не дивилася). Герої настільки фактурні, що я чула їхні голоси, відчувала емоції, ба навіть "бачила", як вони рухаються... Ага, уява в мене завжди була дуже добра))) А подібні твори лише розвивають її (досі, як не дивно))))
Розказана Нілом Ґейманом історія — це свого роду притча (якщо бувають притчі на 700 сторінок). У ній є все необхідне: метафора, сюжет і мораль, котру має виснувати читач. Щоправда, мораль тут не одна, їх кілька — на будь-який смак, бо ж і притчі не завжди тлумачаться однозначно. Одним із висновків, зроблених мною, стало сприйняття життя як єдиної можливості відчути себе. Саме себе, а не те, чого від тебе очікують родичі, колеги, суспільство, зрештою боги... Граючи вигадану кимось із вище перелічених категорій людей роль, ми перетворюємося на головних героїв роману — "американських богів", привезених колись людьми зі Старого світу й забутими-покинутими напризволяще, коли вони стали не потрібними. Наші соціальні ролі такі ж: поки ми відповідаємо вимогам їх (наших ролей) творців, поки ми приносимо користь, ми існуємо. А щойно потреба минає... Що ж, велкам на узбіччя чи й смітник, викручуйся, як можеш, а не можеш — твої проблеми, бо ж на пантеон, тобто твоє місце, піднесли вже когось іншого.
...Щось я надто намудрила зі своїм тлумаченням роману-притчі))) Цікаво було б почути альтернативну думку. А поки що все-таки подивлюся серіал, може роздивлюся щось, що могла пропустити, захопившись сюжетом.
Переклад з англійської Галини Герасим і Олеся Петіка, вид. "КМ-БУКС", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар