"Женя вже третю книгу про 36 і 6 котів прочитав!" — у голосі сина чулися захоплення, здивування й трошки образи: як це друг прочитав, а ми ще ні? Тож книгу з продовженням пригод улюблених 36 і 6 котів ми чесно позичили і теж прочитали.
Дуже приємно було знову зустрітися з давніми знайомими. Попри те, що другу книгу з трилогії ми прочитали рівно два роки тому, жодного кота й кошеняти син не забув. Та і я також — дуже вже характерні вони всі. А ще — симпатичні й милі, і добрі, що дуже важливо.
Цього разу коти стали компаньйонами стареньких, які мешкають у будинку для людей літнього віку. Образи дідусів і бабусь дуже гарно виписані. Їх водночас і шкода, бо ж самотні, але разом із тим вони викликають захоплення, бо не сидять склавши руки, а мають мрії й уперто роблять усе, аби їх реалізувати. За допомогою котів, звісно, бо ж для чого іще створені ці істоти, як не для хорошої компанії?
Вид. "Видавництво Старого Лева", 2019
судячи з усього досить мила книжка)
ВідповістиВидалитиЗагалом трилогія хороша.
Видалити