Книгу порадив почитати чоловік, як не дивно...)) Прочитала не без задоволення, зізнаюся, хоча, чесно кажучи, літературою я це не назву, скорше - чтивом, не більше.
Крім власне сюжету, до книги вплетено 100500 різних історій про родичів-знайомих-незнайомих-інших, та так густо, що часом заплутуєшся, хто, з ким, де й коли.
Головна героїня - звісно, свекруха - типова столична снобка, для якої всі люди - погані, окрім неї та її подруг (і то - не завжди). Бо ж, бачте, вона - інтелігентна, освічена, культурна, вихована тощо, а інші якось то недотягують до неї, то перетягують, ще ще гірше, ніж "недо".
Всі представники протилежної статі для неї - падлюки, навіть чоловік і син! А жінки - сильна стать, навіть ті, які слабкі. О, а ще - ця російська імперськість в усьому час від часу не просто ненароком проскакує, а кричить, і це - не данина моді, а нормальний стан героїні й, відповідно, авторки. Прикро, але як є...
Немає коментарів:
Дописати коментар