Попри своє щире захоплення творчістю Макса Фрая нічого з його найвідоміших циклів "Лабіринти Відлуння", "Хроніки Відлуння" і тим паче "Сновидіння Відлуння" не читала. І мені не соромно, бо то я так задоволення розтягую й позбавляю себе ефекту перенасичення творчістю одного автора. Але доля посміялася наді мною, підсунувши для початку найновішу, цебто найостаннішу, книгу з цих циклів. І що ви гадаєте? Тепер читатиму все, щоправда, не впевнена, чи в належному порядку)) Та й навіщо його дотримуватися, якщо з головними дійовими особами цього циклу я вже так чи інакше знайома, а на задоволення від неперевершеної містичності та іронічності автора порядок прочитання творів не впливає.
Багато розказувати про роман не буду, бо не бачу в цьому сенсу. Хороша книга, щоб відпочити від якихось більш серйозних речей і отримати насолоду, блукаючи химерними світами, зустрічаючись із неймовірними людьми, чарівниками, втіленими ілюзіями, сновидами, навіть вітрами (вже мовчу про інших істот) та дивуючись із самовпевненості головного героя усієї творчості Макса Фрая — Макса Фрая))
Переклад із російської Тамари Клюкіної, вид. BookChef, 2017
Переклад із російської Тамари Клюкіної, вид. BookChef, 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар