Героїня роману нагадала мені про скороминучість життя, яке й так останнім часом чомусь досить гостро відчувається. Наскільки важливо прожити його так, аби не шкодувати. Зовсім не відчувати жалю від того, що щось зробив не так, не там, не тоді, не вийде, хай як би ми старалися. А от звести це відчуття до мінімуму можна. Якщо не вчинками в минулому, то хоча б ставленням до них у теперішньому.
Події, описані в романі, відбуваються в одному з невеликих промислових містечок Канади протягом понад 50 років. Однак нелінійна розповідь перетворює нібито звичайний роман-майже-сімейну-сагу в детектив. На початку книги гине дівчина — покінчує життя самогубством, з’їхавши в дорогій автівці з мосту. Чому вона це зробила, з’ясовується на останніх сторінках твору. А решта тексту розповідає про життя кількох поколінь однієї заможної й відомої родини вустами головної героїні, котра спромоглася розказати про все на схилі літ.
Проблем, піднятих чудовою Марґарет Етвуд у "Сліпому вбивці" достатньо, аби задовольнити вимоги будь-якого читача. Про детективну складову я вже згадала. Про історичну ви, напевно, й самі здогадалися. Економічна криза початку ХХ століття, ілюстрована долею однієї фабрики ґудзиків. Соціалізм у капіталістичному світі. Гроші не пахнуть — навіть якщо їх заробляти на підтримці Гітлера. Жіноча жертовність, а ще — сміливість дозволити собі кохати, цебто любовно-романтична складова. Ну й феміністична також — яка ж Етвуд без неї? Ба навіть фантастика тут є — це можна назвати романом у романі, і він чудовий, скажу я вам! Як і вся книга загалом, включно з перекладом — читання принесло суцільне задоволення. Якби я мала звичку виставляти оцінки, то написала б щось на кшталт 5/5 чи 10/10, але не буду)))
Переклад із англійської Олени Оксенич, вид. "Клуб Сімейного Дозвілля", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар