Час від часу я натрапляла на TEDівські виступи, зазвичай із цікавістю їх слухала-дивилася, до чогось лишалася байдужою, у чомусь хотіла розібратися докладніше. Однак мушу зізнатися, що не звертала уваги на те, наскільки потужний і важливий цей рух. Черговою можливістю ознайомитсия з міркуваннями молодих (зазвичай) і прогресивних стала серія книг TED, яку перекладає і видає "Віват".
Першою книгою серії для мене стала "Кипуча річка" Андреса Русо. Звісно, вона — про багато важливих речей: дослідження досі незвіданих геотермальних явищ у перуанській Амазонії, природозахист, загадки природи тощо. Однак для мене розповідь молодого вченого стала історією про шлях до мрії, до легенди, яка з казки, розказаної дідом, перетворилася на реальність. Аж мурахи по спині пробігали від хвилювання за героя: чи ж справді кипуча річка із дідових оповідей існує? І чи справжня вона, а не породження нафтодобувного промислу? Тепер можу зі спокійним серцем проспойлерити (можете не читати наступної фрази))): все з річкою гаразд.
А от із джунглями — не дуже. Щороку, ба навіть швидше вочевидячки стає видно, як ліси щезають. І знищують їх здебільшого не "понаїхавші" білі чужинці, а самі ж перуанці. Дуже вразила мене думка одного амазонського шамана: "Найстрашніша загроза для джунглів — тубільці, які забули, що вони тубільці: ці люди вже не мають до джунглів традиційної поваги, а користуються ними для наживи". Мимохіть згадалися копачі бурштину на півночі України: принцип, на жаль, той же. І ліс у Карпатах ріжуть та продають далеко не завжди зайди... Як не дивно прозвучить, але одним із найстаранніших охоронців джунглів стала... нафтодобувна компанія, яка розробляла угіддя на досить великій території. Нині, каже Русо, лише ця частина джунглів досі вкрита лісом, на більшості інших — пустка...
Андрес Русо, знайшовши кипучу річку, тривалий час мовчав про своє відкриття. Мовчав, аби не зашкодити унікальному природному утворенню. Аби зберегти і річку, і духів, які живуть у деревах обабіч неї, і вірування місцевих у них, і чудодійні властивості води, котра лікує людей чи не з усього світу. На жаль, аби щось зберегти у первісному вигляді, про нього треба... мовчати. Але на щастя, автор книги відшував можливість для того, аби убезпечити кипучу річку від знищення. Чи вдасться те саме зробити з карпатським лісом та поліськими болотами? Не факт...
-
Переклад з англійської Дмитра Щербини, вид. "Віват", 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар