День народження аеродрому

Минулими вихідними каунасці та гості міста з розмахом відзначили 100-річний ювілей Алексотського аеродрому, який носить імена Стяпонаса Дарюса та Стасіса Ґіренаса. Це - литовські льотчики, які у 1933 році спробували поставити рекорд дальності перельоту, подолавши понад 7 тисяч кілометрів від Нью-Йорка до Литви, перетнувши Атлантику, й розбилися через невідомі обставини неподалік Каунаса. "Литваніка" (Lituanica) - так називався їхній літак, який став своєрідним символом цілеспрямованості литовців і вагомою віхою в розвитку авіації Литви.

До речі, модель "Литваніки", виготовлена пілотом-істориком, із успіхом відкривала свято.

Аеродром був заснований у 1915 році. Він стійко витримав навантаження воєнною технікою, переживши дві світові війни. Потім служив громадянській авіації, доки в Каунасі не було споруджено сучасний аеропорт. Нині аеродром продовжує нести звання летовища національного значення, охороняється як історична пам'ятка, його внесено до списку  „Best flying destination in Europe“. І, звісно, з нього постійно злітають літаки - у даний час невеликі, здебільшого приватні, оскільки саме тут - осередки різних аероклубів, ангари для літаків. аерошкола тощо.

Найцікавишою частиною свята були, звісно, польоти - такі, від яких дух перехоплювало. Неймовірні кульбіти виконувалися як маленькими літаками, так і цілим роєм "Фальконів".

Шкода, що до  вечірніх шоу зі світлом, танцем повітряних куль тощо догуляти у нас не вийшло - дитина стомилася від спеки, кількості вражень та юрми.

Зате, приїхавши на летовище досить рано, ми змогли роздивитися купу літаків, гелікоптерів, дельтапланів, мотопланів! Деякі вдалося почіпати руцями, а в деяких - навіть посидіти))

 Цікавий тренажер для майбутніх дельтапланеристів.

 А подивіться-но на борт цього гостя з Франції)))

Розповідь про історію аеродрому, про її героїчні сторінки, про мужніх людей оформили ось таким цікавим чином - розвісивши постери в недобудованому приміщенні на краю летовища. Там же стояло кілька екранів, на яких можна було подивитися документальні кадри.

Поруч розташувалося ціле містечко для дитячих розваг. Можна було запустити повітряних зміїв чи планер, покататися на каруселях, послухати цікаву виставу.

Дорослим також було цікаво: наприклад, отут, у ресторані, стилізованому під той далекий час, можна було попити чаю, кави та послухати грамофон.

Не знаю, як ви, а я дуже люблю святковий натовп. Люблю той загальний піднесений настрій, який вирує навколо, люблю щасливих радісних людей, люблю роздивлятися, вичитувати їхні історії, щось дофантазовувати. Й насолоджуватися святом разом із усіма.

 

До речі, тут я побачила найдовшу в моєму житті чергу до музею - авіаційного. Там справді є на що подивитися, але розповім про сховані за тими синіми дверима скарби якось іншим разом.