Тракай/Trakai. Ч. 3. Фортеця на півострові.

На відміну від дуже відомої й розрекламованої фортеці на острові, ця фортеця, особливо у порівнянні із заповненими туристами вуличками та кибинайними Тракаю, виявилася геть порожньою: окрім нас та персоналу музею на її території нікого більше не було. Це викликало не тільки подив, а й радість: ну де ще можна вдостать набігатися дворищем, полазити по камінню, пофотографуватися так, щоб ніхто-ніхто не заважав?))

Історія цієї фортеці практично повторює історію замку на острові.  Заснована Кестусом у 13-му столітті, кілька разів спалена, бо була наполовину дерев'яною, відбудована стільки ж разів мінус один, бо в 17-му столітті не було сенсу мурувати стіни, проти яких вже є досить потужна зброя. Хоча самі стіни й досі вражають своєю могутністю.

У 18-му столітті це місце вподобали монахи-домініканці й почали зводити на території фортеці костел. Для завершення будівництва їм не вистачило чи то грошей, чи то часу, чи - натхнення, тож було споруджено лише каплицю й монастир, які досі гарно збереглися.

Нині атмосфера колишньої каплиці так само насичена молитовним духом, бо тут розташовано зали сакрального мистецтва Тракайського історичного музею.

Хрести, Біблії, ікони, кадила, світильники, підсвічники, інші речі із храмів різних конфесій розміщені в двох невеличких залах. 

Особисто мене вразила експозиція, розташована у підвалі - низькі стелі, вам'яні стіни, приглушені звуки, прохолода тхнули тим часом. Ще більше до нього навернула інсталація монаської келії з фігурою домініканця. Все було б нічого, якби й так дуже схожа на живу людину фігура раптом не повернула голови й не подивилася пильно на мене. Ні, я не заверещала, хоча й хотілося)))

Нині територія фортеці - улюблене місце для проведення різноманітних свят, фестивалів, лицарських турнірів тощо. Про це свідчить багато споруд та речей, які того дня сумували під рясним типовим литовським дощиком, котрий, утім не завадив нам отримати задоволення від прогулянки))