Прогулянка Шяуляєм/Šiauliai

Одне з найбільших і, безумовно, з найкрасивіших міст Литви - Шяуляй (Šiauliai) ми відвідали після знайомства з Горою Хрестів (Kryžių kalnas). 

Шяуляй називають містом Сонця,  бо його назва, як розповідають історики, походить від литовського Saulė - Сонце.

Найбільш сонячним місцем у місті для мене став оцей Золотий хлопчик.

"Золотий хлопчик" - то народна назва цієї скульптури, яка насправді називається "Стрілець". Розташований він на стелі висотою 18 метрів і є такою собі стрілкою велетенського сонячного годинника, котрий займає цілу площу, яка так і називається - площа Сонячного годинника. У Литві, до речі, такі годинники дуже популярні, їх по декілька в кожному місті, а то й у найнеймовірніших місцях. Оцей-от вважається найвищим у країні. Навколо площі розташовано амфітеатр, а за ним - зелений парк.

Ще одна візитівка Шяуляю - кафедральний собор Св. Петра і Павла. Не збрешу, якщо скажу, що він також особливий. Точніше - його 70-метрова дзвіниця. З якого боку ти б не в'їжджав до міста, завжди й усіма дорогами рухатимешся до цієї білої вежі.

Собор було зведно на початку 17-го століття. І що б не траплялося потім із цією будівлею: війни, урагани, пожежі - відновлювалася вона у тому ж вигляді: білі стіни й червоний черепичний дах.

Зверніть увагу на ще один шяуляйський сонячний годинник на південній сніні собору. Він точно показує місцевий час і вважається найстарішим годинником такого типу в Литві.

Цей металевий хрест показує місце, на якому було збудовано першу, ще дерев'яну, церкву. Прапорець державний бачите? ))

Оці дерев'яні  хрест та скульптури символізують спадкоємність язичницької й християнської релігій. Християнство на територію сучасної Литви прийшло доволі пізно - наприкінці 15-го століття, до того ж, його прихід був не войвничим, а природнім. Ніхто не забороняв вірити у звичних богів, ніхто нікого не переслідував і не карав за "не таку" віру. Язичництва у народних традиціях тут і нині дуже багато й воно органічно переплітається з католицтвом: ніхто нікому не заважає.

Біля собору - центр міста: площа Воскресіння із оригінальним фонтаном, міською ратушею й навіть колонкою з питною водою. У спеку вона нам ой як стала в нагоді)))

Яким було моє здивування, коли я дізналася, що пішохідний бульвар у Шяуляї - один із перших у Європі! Точніше, він - третій. Вулиця Вільняус (Вільнюська) - родзинка міста. Тут безліч кафе, магазинів, музеїв, а ще - фонтанів, дерев і квітів.

Проте найбільше увагу привертають чудернацькі скульптури, які навіть полічити важко.

Найкумеднішим видався пам'ятник черевикам. Їх навіть приміряти можна. А дерево біля нього вщент завішане старим взуттям - ну точно кадр із фільму "Хвіст, що виляє собакою")))

Славне місто й своїми музеями - також по-своєму унікальними. Оце, наприклад, музей велосипедів. А ще тут є музей фотографії, музей народної ляльки та іграшки, музей радіо й телебачення і навіть музей котів! На жаль, за браком часу до жодного з них ми не потрапили.

А ще поряд із містом є аеропорт, де базуються літаки Балтійської Повітряної Поліції країн - членів НАТО для захисту повітряного простору балтійських країн. Але це вже інша історія. 

Байки і байкери. Каунас/Bike Show - Kaunas

Сьогодні замість розповіді про якусь мандрівку буде просто багато-багато фото й багато захоплення. Бо ж як можна не захоплюватися красенями-байками і такими ж красенями-байкерами?

Такої кількості байків, зібраних в одному місці й в один час, я ніколи не бачила. Якби довелося рахувати, то до тисячі лічити точно треба було б. А зібралися вони в Каунасі на величезне мотошоу, яке триватиме два дні. Потрапити на основну програму нам дитина не дасть, а от на відкриття свята та початок мотопробігу містом ми таки втрапили.

Не знаю, як ви, а я кожним байком захоплювалася як витвором мистецтва. Щоправда, деякі з них такими і є - самі пересвідчитеся, роздивляючись фото. 

Про байкерів взагалі мовчу, бо що тут іще скажеш? Шкіра. Черепи. Голені голови й бородаті обличчя. Брутальність. Сила. Свобода.

 

А оцініть-но цього гостя з Шотландії. Трохи незручний, напевно, одяг для їзди на мотоциклі отой кілт, зате ж гарно як, оригінально й урочисто! Шкода, що байкерів у вишиванках не побачила))

 

А дівчата які! Стрункі білявки у шкіряних штанях і на підборах - тож теж класика жанру)))

Сивий бородань, якого сфотографувала на ходу, - справжній ветеран байкерів.

На такому "байку" мене в дитинстві точно катали)))

Чим не бетомобіль?))

Вау! Це литовські представники найкрутішого міжнародного байкерського клубу "Янголи пекла"! 

"Харлей Девідсон" - легенда доріг.

 І ще багато-багато інших красенів.

Навіть геть мініатюрних)) Таке мале, а вже майже байк)))

А це військовий ретро Харлей Девідсон - унікальний транспорт.

Сторож шлемів)))

Початок велопробігу. Тут колона ледь-дель рухалася, бо ж старт. Це дало можливість познімати. Але зате не вдалося насолодитися одночасним ревом сотень мотоциклів. Певно, з вікна нашого будинку картинка відкривалася вражаюча. Шкода, що не можна бути у двох місцях одночасно...

Зверніть увагу на велобайк на тротуарі))

Ось вже згаданий вище ветеран на коні й у шлемі. Гнома вам не нагадує?))

Ой який пасажир на куфері примостився! ))

Ще один велобайк. Йшов у колоні нарівні з мотоциклами))

Таткова доця)))

І ще одна юна байкерша з татком))

А це - тріо шалених подруг! Ну й класнючі ж! Аж самій руки-ноги зачухалися осідлати залізного коня. А що хіба? От візьму й зроблю))