Купувати "Засиналочки" не планувала. По-перше, важала, що ми з сином період важкого вкладання вже пережили і з колискових виросли, а перед сном зазвичай читаємо щось монументальне й довгограюче — перейняв він мою любов до великих книг, коли аж зріднюєшся з героями, все про них знаєш і тільки слідкуєш за пригодами. А по-друге, аж надто потужною була навала реклами після виходу книги — про неї писали так часто, що охоти читати це не викликало (ще один мій бзик — не тягне до того, про що говорять усі)))
Проте книга нас знайшла сама — її подарувала одна дуже хороша дівчинка, й ми відразу взялися за читання: новеньке ж, кортить)) І тепер я теж долучаюся до хору тих, хто захопився цією збіркою віршиків та невеличких казочок. У них стільки тепла, затишку, любові, ніжності, що просто дух від того всього перехоплює! Віршики аж співаються (як і має бути в майже_колискових), історії дійсно спонукають влягтися під ковдру, скласти ручки під щічкою, заплющити очі й чекати на гарні-прегарні сни, й малюночки добрі та теплі такі... Єдине, що мене змусило спотикатися, — це граматичні помилки: кличний відмінок у деяких творах з’являється, а в інших щезає; перед коренем, що починається на "к", вжито префікс "з-"; а там, де, на мою думку, має бути "ні за що", написано "нізащо"... Проте ці недоліки не заважають нам щовечора, гукаючи татка побажати добраніч, цитувати: "Спить маленьке зайченятко, вже його поцьомав татко..."
Ілюстратор Галина Роговая, вид. "Віват", 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар